"Вічний" метал не за горами
У стародавні часи алхіміки вважали, що метали зароджуються в земних надрах під впливом планет. Вони були переконані, що металів, як і планет, - лише сім.
Тільки наприкінці 19-го століття стало відомо, що метали становлять понад 80 % серед усіх хімічних елементів. Сьогодні майже третина світової промисловості побудована на металообробці. Але металеві вироби з часом зношуються. Та завдяки новим технологіям їхнє життя можна продовжити.
Від гігантської опори лінії електропередачі вагою майже 15 тонн не залишиться і сліду за якихось 10 років. Її просто з’їсть корозія, апетити якої - понад півтора міліметра металу щороку – кажуть учені. Зупинити цього невидимого ворога людство намагається уже понад дві тисячі років - саме стільки часу на Землі триває залізний вік. Нові методи боротьби з корозією пропонує молодий науковець - Назар Медюх.
Назарій Медюх – студент другого курсу фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, учень Малої академії наук. Удосконалив технологію нанесення захисних покриттів на металеві деталі. Нині заліза виробляють у 20 разів більше ніж усіх інших металів разом узятих. Щоб захистити його від корозії – наносять різні покриття. Важливо, у який спосіб це робити – розповідає Назар Медюх. Методів відомо чимало, та молодий науковець вважає найефективнішим поєднання двох із них: електролітичного й електрофоретичного. Досі їх застосовували окремо.
Назарій Медюх, учень Малої академії наук:
- Я розглядав різні методи нанесення покриттів. Перший метод нанесення – це нанесення композиційних електролітичних покриттів. Нанесення композиційних електролітичних покриттів полягає в звичайному електролітичному нанесенні металу на зразок, але при цьому додається в сам розчин, в сам електроліт додаються частинки в даному випадку бору, який в подальшому зіграють по-перше роль в покращенні властивостей отриманих покриттів, по-друге вони дозволять отримати легкоплавку евтектику.
Електролітичне покриття – електрохімічний спосіб нанесення на металеві вироби тонкого шару іншого металу для захисту їх від корозії, зміцнення й надання декоративності. Це найпростіший і найдешевший метод. Але його не можна застосувати до деяких сполук – титану, хрому, молібдену, бо вони мають дуже високу температуру плавлення. Такі матеріали слід наносити іншим способом.
Назарій Медюх, учень Малої академії наук:
- Спочатку суспензію заряджають електролітом-зарядчиком і заряджені ці частинки можуть рухатися під дією електричного поля в нашій суспензії. Таким чином осідаючи на поверхні зразка. Самі покриття є дуже нестійкими, легко руйнуються під будь-яким фізичним навантаженням, тому самі вони використовуватись не можуть.
Молодий науковець пропонує об’єднати згадані два методи. Спочатку слід нанести одне покриття, а потім просочити його іншим. Оброблений таким чином метал підійде навіть для будівництва літаків. Назар переконаний: новація допоможе істотно зменшити апетити корозії. Адже сьогодні іржа з’їдає аж третину виробленого щороку металу. А для того, щоб відновити зношені деталі, найкраще - плазмове покриття – дослідив науковець.
Плазмове напилювання – нанесення захисного покриття за допомогою плазмотронів. Струмінь плазми переносить розплавлені частинки корозійностійкого матеріалу на поверхню деталі.
Повністю позбутися корозії металів неможливо, каже дослідник. Бо це закономірний процес. Але можна зменшити швидкість їх окислення. Автоматично – зекономляться гори грошей для всіх, хто працює з металом. Лише у країнах СНД іржа «з’їдає» 6 мільярдів доларів щороку.
За матеріалами ІНТЕЛЕКТ.ua
