Представники ЗДМУ із подарунками навідались до родин загиблих воїнів АТО
Уже вдруге цього року побували студенти ЗДМУ зі своїми наставниками у підшефних – родин загиблих воїнів АТО.
Перші відвідини відбулися у січні. Знайомились, дізнавалися про потреби дружин і діток, які втратили найдорожчих людей. І ось у дні, коли відзначаємо 72 роковини Перемоги у Другій світовій війні, представники університету знову завітали в сім’ї Андрія Кравченка і Геннадія Замотаєва. На жаль, війни у кожного покоління свої, і родини загиблих за Україну воїнів не повинні відчувати себе забутими.
Збір гуманітарної допомоги для цих родин очолив голова ради з гуманітарної освіти та виховної роботи університету доцент Петро Бідзіля за фінансової участі працівників кафедри суспільних дисциплін - професора Віталія Жадька, старших викладачів Сергія Дідика, Світлани Сидоренко, викладача Олени Школової. Свої внески у благодійну справу зробили також студенти першого та другого курсу медичного факультету. На зібрані кошти закупили ліки, яких потребують в родинах, вітаміни, засоби гігієни, а також продукти, солодощі дітям.
У обох родинах дуже тепло зустріли гостей. Петро Омелянович Бідзіля, заступник голови Студентської ради Микита Тимошенко, староста 22 групи першого курсу медичного факультету Юлія Кордик передали вітання від колективу і подарунки. Вікторія Замотаєва дякувала зі слізьми на очах. Минуло ледь більше року, як загинув Геннадій. Зараз залишилася зі своєю бідою віч-на-віч, їй доводиться самотужки виховувати двох дітей. Жінці надзвичайно важко переживати втрату чоловіка, залишилася без підтримки, з хворою меншою дитиною. Ліки, памперси, дитяча подушка, іграшки, солодощі – усьому раді в цій сім’ї, адже до них тепер майже нікому немає діла.
У родині Кравченків теж дуже повільно оговтуються після втрати годувальника. Андрій загинув, коли меншій донечці Валерії було ледь за три місяці. Тепер їй три рочки, тата вона не пам’ятає, а старший Микитка дуже за ним сумує, усе йому потай про себе розповідає. Займає призові місця з кікбоксингу, і вірить, що тато десь там, за хмарами, пишається сином. Хлопчик дуже зрадів подарунку гостей – «роликам» і зовсім по-дорослому подякував. А Юля Кравченко дякувала за ліки й вітамінний комплекс для очей, адже у Микити із зором великі проблеми, та й сама перенесла складну операцію з відновлення зору.
Благородну справу посланці університету виконали – додали двом родинам упевненості, що вони не самі у ці складні часи, що ми пам’ятаємо, яку святу справу боронили їхні чоловіки. Нехай світлою буде Пам’ять про тих, хто поклав на вівтар свободи й незалежності України свої життя. Тепер справа честі тих, хто живе, турбуватися про ці родини. Запорізький державний медичний університет подає зразок високої гуманітарної місії.