У Міносвіти відбулася чергова нарада з питань реформи фінансування вищої освіти, - Олександр Співаковський

Під час наради було презентовано ще один варіант формули, за якою може відбуватися фінансування закладів вищої освіти.


Про це на своїй сторінці у соцмережі Facebook інформує народний депутат, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Олександр Співаковський.

В цілому, «формульне» фінансування відповідає європейським практикам, але слід звернути увагу на те, що поки що в нас немає єдиного бачення щодо показників формули. Наприклад, відповідно до норм Бюджетного кодексу України, формула фінансування закладу вищої освіти має враховувати, зокрема, такі параметри:
- кількість здобувачів вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями та спеціальностями і співвідношення вартості освітніх послуг;
- рівень результатів зовнішнього незалежного оцінювання вступників;
- показники якості освітньої і наукової діяльності вищого навчального закладу.
У проекті змін до Закону України «Про вищу освіту» (стаття 71) пропонуються такі показники:
- кількість здобувачів вищої освіти на кожним рівнем вищої освіти та кожною спеціальністю, які на конкурсній основі отримали право здобувати вищу освіту за кошти державного бюджету;
- коефіцієнти корегування видатків на навчання одного здобувача вищої освіти для груп спеціальностей;
- вимірювані показники якості освітньої і наукової діяльності закладу вищої освіти.
Під час дискусії я висловив свої пропозиції щодо показників, які мають бути враховані у формулі.

На його погляд, показники мають відображати ключові статті фінансування вищої освіти, які забезпечать кожному закладу не лише існування, але й розвиток. Насамперед, формула повинна передбачити однакову вартість навчання за кожною окремою спеціальністю. Необхідно забезпечити однаковий розмір фінансування підготовки фахівців в усіх закладах вищої освіти України, щоб запобігти дискримінації і падіння якості освіти. Звичайно, при цьому можуть бути впроваджені територіальні коефіцієнти, які дозволять вирівняти рівень оплати праці викладачів з урахуванням різниці вартості життя в різних містах, але в цілому ціна навчання одного студента має бути рівною для всіх. Запровадження механізму індикативних цін (у обсягах мінімального розміру вартості навчання), затверджених Кабінетом Міністрів України, має забезпечити такий рівень фінансування, який дозволить надавати освіту високої якості. Сьогодні ми маємо ситуацію демпінгових цін за навчання, які встановлюють багато дрібних закладів вищої освіти. Ми всі розуміємо, що за таку ціну неможливо надати якісну освіту. Можливо, такий захід як індикативна ціна, комусь здається надто радикальним, але саме він дозволить припинити корупційні практики «доплачування» студентами під час іспитів, що, на жаль, все ще практикується в деяких вишах.

Звичайно, необхідним у формулі є такий показник, як кількість здобувачів вищої освіти, що навчаються за державні кошти. Проте, категорично не можна погодитися з таким показником як рівень результатів ЗНО. Якість роботи кожного закладу визначається не тільки тим, наскільки добре підготовлених студентів він набирає, але й тим, наскільки йому вдається «підтягнути» тих, хто не зміг отримати хорошу шкільну підготовку і отримати високі бали в результаті зовнішнього незалежного оцінювання. Заклади, які надають вищу освіту дітям з низькими балами ЗНО, повинні отримувати додаткову підтримку від держави, а не загрозу скорочення фінансування, звичайно, за умови, що на виході вони все ж таки забезпечують для своїх студентів належний рівень освіти.

Виникають запитання щодо такого параметру, як показник якості освітньої діяльності вищого навчального закладу. Очевидно, що проблема якості – це великою мірою сфера відповідальності Національного агентства забезпечення якості освіти, без якого вимірювання якості поки що не уявляється реалістичним.

Серед пропозицій Олександра Співаковського було також - запровадити коригуючий коефіцієнт для стратегічно важливих спеціальностей, який дозволить вирівняти фінансування при формуванні малокомплектних навчальних груп. Очевидно, що іноді закладам освіти доводиться набирати невеликі групи студентів, але цінність навчання таких студентів не може вимірюватися рентабельністю групи. Всі ці діти мають право на вищу освіту, а особливо слід підтримати їхнє прагнення здобувати гостродефіцитні спеціальності. Такі коефіцієнти корегування видатків на навчання було б доречн запровадити за спеціальністю 014, за якою навчаються вчителі математики, фізики, біології тощо, з метою державної підтримки стратегічно важливих для держави спеціальностей.

Показник вартості має включити забезпечення базової (мінімальної) заробітної плати для всіх педагогічних та науково-педагогічних працівників в закладах вищої освіти та поступовий перехід на контрактну систему оплати праці. Звичайно, для встановлення конкурентоспроможних зарплат слід надати повноваження закладу (наприклад, в особі кадрової комісії) встановлювати відповідні коефіцієнти до базової заробітної плати викладачів.

Другим важливим показником формули фінансування має стати підтримка основних фондів державних закладів вищої освіти. Без цього неможливе забезпечення належного рівня розвитку закладів. Утримання нерухомого майна закладів вищої освіти (за напрямами використання бюджетних коштів – ремонтно-будівельні роботи на об’єктах закладів вищої освіти, утримання, облаштування, ремонт та придбання майна) має бути забезпечено коштів державного бюджету у розмірі не меншому, ніж 3% від загального обсягу бюджетної програми, за якою фінансується вища освіта в країні. Насамперед слід забезпечити системну роботу щодо матеріально-технічного оновлення класів фізики, математики, природничих наук. Зрозуміло, що ми не зможемо забезпечити якісну підготовку вчителів математики без відповідно рівня устаткування і лабораторій.

Третім показником формули має стати базове фінансування технологічного розвитку закладів вищої освіти. З метою забезпечення стабільного розвитку закладів вищої освіти необхідно імперативно визначити, що до фінансового плану (кошторису) державного закладу вищої освіти обов’язково включаються витрати для технологічного забезпечення закладів вищої освіти (за напрямами використання бюджетних коштів – організація додаткової (господарської) діяльності, модернізація (придбання) матеріальних цінностей, придбання предметів та обладнання довгострокового користування) у розмірі не меншому, ніж 10-15% від загального обсягу загального фінансування університету.

Ну, і звичайно, четвертим важливим показником, який має застосовуватися під час формульного фінансування, повинен стати рівень наукових досліджень закладу вищої освіти. На жаль, у нас практично немає таких закладів вищої освіти, які б стабільно входили до світових рейтингів і вважались би університетами світового класу. Однак, звичайно, в Україні є університети, де науковим дослідженням приділяють більше уваги, а є такі, що основним своїм завданням бачать освітню діяльність. Саме для стимулювання наукової діяльності університетів у формулі необхідно врахувати вимірювані показники наукової діяльності, зокрема, і публікації в авторитетних англомовних наукових журналах науково-педагогічних працівників. Фінансування наукових досліджень, наукових та науково-технічних розробок має бути у розмірі не меншому, ніж 5% від загального розміру бюджетного фінансування вищої освіти, а у національних і дослідницьких університетах – відповідно до Закону «Про вищу освіту» - не менше, ніж відповідно 10 і 15%.

Загалом політику фінансування вищої освіти слід формувати на основі стратегії розвитку, а не постійного скорочення видатків. Мушу погодитися з думкою, що була висловлена під час наради: формула фінансування вищої освіти не повинна стати формулою узаконення бідності наших університетів. Нам потрібна така система фінансування, яка дозволить дійсно покращити фінансове становище тих, має хороші результати, а не тільки знищити тих, хто з якихось причин «не дотягує».


Поділіться з друзями:   

Останні новини


Новини партнерів:

загрузка...
Loading...