Чи можливо сьогодні використовувати ЗНО для вступу до магістратури?

Останнім часом зовнішнє незалежне оцінювання абітурієнтів міцно зайняло місце головного інструменту оцінювання відбору студентів до українських вищих навчальних закладів. До основних його переваг зараховують істотно більшу об’єктивність оцінювання порівняно з традиційними вступними іспитами, шкільними оцінками та іншими показниками, а також можливість порівняння всіх абітурієнтів за допомогою того самого інструменту. Це важливо не тільки як гарантія об’єктивності та рівного доступу до якісної вищої освіти, але і з погляду надання абітурієнтам можливості подавати документи до багатьох ВНЗ, що було б неможливим у випадку необхідності складання вступних іспитів. Стосовно ЗНО для магістратури існує ще один момент, важливий для української системи освіти. Сьогодні практично всі магістранти — це випускники бакалаврату тих самих вищих навчальних закладів, де вони продовжують навчання. Європейській системі освіти властива значна частка студентів, що змінюють вищий навчальний заклад при переході з рівня бакалаврату до магістерських програм. Запровадження ЗНО сприяло б поширенню такої практики і в Україні.

Не дивно, що час від часу постає питання про доцільність використання ЗНО не тільки при відборі на бакалаврські програми навчання, але і для відбору студентів на інші рівні вищої освіти, зокрема — при вступі до магістратури. Нещодавно з'явилися пропозиції щодо внесення змін до законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту» стосовно використання ЗНО при вступі до вищих навчальних закладів [1]. Зокрема, до статті 44 Закону України «Про вищу освіту» пропонується ввести таке доповнення:

«7. Прийом на навчання до вищих навчальних закладів для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, незалежно від форми власності та підпорядкування вищого навчального закладу, а також джерел оплати за навчання, здійснюється на конкурсній основі за результатами зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень вступників за програмами базової вищої освіти та (або) загальної навчальної компетентності з урахуванням результатів навчання у вищих навчальних закладах. Прийом поза конкурсом у цих випадках не допускається. Для громадян України та іноземців і осіб без громадянства, які проживають на території України, врахування результатів зовнішнього незалежного оцінювання з української мови є обов’язковим».

Тому сьогодні саме час розібратися з питаннями про доцільність та можливість термінового запровадження зовнішнього незалежного оцінювання вступників до магістратури. Це питання потрібно розглядати не тільки з погляду зазначених вище переваг, але і з погляду наявності необхідних для цього економічних передумов, можливості належної організації цього заходу, забезпечення виконання методологічних вимог до тестування тощо. Важливим є також і питання про можливий склад дисциплін ЗНО.

Почнемо з розгляду організаційних та економічних передумов. Для цього потрібно хоча б приблизно оцінити обсяг роботи із запровадження ЗНО для магістратури. Якщо йдеться про «оцінювання навчальних досягнень вступників за програмами базової вищої освіти», то, перш за все, треба визначити, скільки існує таких програм. Згідно з діючим законодавством програми вищої освіти в Україні розробляються для напрямів підготовки фахівців. Таких напрямів сьогодні існує 153 (без урахування військових) [2]. Цього року на ЗНО для вступників на програми базової вищої освіти передбачено 14 дисциплін тестування. Тобто запровадження ЗНО для вступу до магістратури за програмами базової вищої освіти збільшить обсяг роботи з розробки тестів більш, ніж у 10 разів.

Напрями підготовки об’єднані в галузі знань, яких для бакалаврських програм існує 46. Але ці галузі неможливо брати за основу для розробки стандартних тестів з програм базової вищої освіти, тому що в межах багатьох галузей поєднуються дуже різні напрями підготовки. Наприклад, галузь 0203 («Гуманітарні науки») містить напрями «Філософія», «Історія», «Філологія», «Богослов'я»; галузь 0301 («Соціально-політичні науки») — «Соціологія», «Психологія», «Практична психологія», «Політологія»; галузь 0401 («Природничі науки») — «Хімія», «Біологія», «Геологія», «Географія», «Гідрометеорологія», «Екологія, навколишнє середовище та збалансоване природокористування»; галузь 0506 («Енергетика та енергетичне машинобудування») — «Теплоенергетика», «Гідроенергетика», «Атомна енергетика», «Енергомашинобудування».

Іншою проблемою є відносно невеликі групи тих, хто повинен буде складати тести з багатьох програм базової вищої освіти. За даними державної служби статистики України [3], в останні роки обсяг прийому студентів на навчання за програмами підготовки бакалаврів перебував у межах 300-400 тис. осіб. Тобто в середньому на напрям підготовки припадає 2-2,5 тис. випускників на рік. Звісно, що далеко не всі вони планують продовжувати навчання в магістратурі. Крім того, існує великий розкид обсягів підготовки між напрямами. Тому для багатьох з них кількість потенційних абітурієнтів магістратури перебуває в межах декількох сотень чи навіть декількох десятків осіб. Ця проблема має три аспекти. З одного боку, це неможливість забезпечення достовірності результатів тестування малих груп через обмеження, які накладає на мінімальну допустиму кількість учасників математична статистика. З другого боку, це проблема організації тестування для розсіяних по всій території України абітурієнтів. Й, нарешті, це проблема забезпечення таємності завдань і відповідей в умовах, коли всі можливі розробники тестів є представниками дуже вузького кола добре знайомих один з одним фахівців декількох університетів, в яких здійснюється підготовка за відповідними програмами.

Слід зазначити, що характерною рисою існуючої структури освітніх програм в Україні є наступність програм підготовки за рівнями бакалавра і магістра, а також надання випускникам, поряд з освітньою, ще й професійної кваліфікації. Це призводить до необхідності перевірки при вступі до магістратури насамперед рівня спеціальної підготовки, який забезпечує можливість успішного продовження навчання. Власне для цього і пропонується введення стандартних тестів за програмами базової вищої освіти. Але потрібну кількість якісних тестів для виконання такого завдання найближчим часом розробити нереально.

Зазначена особливість структури освітніх програм також робить на сьогодні сумнівними можливість і доцільність застосування при вступі до магістратури тестів загальної навчальної компетентності, які використовують з цією метою в багатьох країнах. Для запровадження таких тестів потрібно спочатку змінити розуміння змісту бакалаврату і магістратури, а також структури відповідних освітніх програм. Якщо ж таке рішення буде прийняте, то за декілька років (після того, як перші вступники до бакалаврату нового типу завершать повний цикл навчання) можна буде повернутися до питання про запровадження тестів загальної навчальної компетентності при вступі до магістратури. Слід також взяти до уваги, що в Україні сьогодні немає навіть розробленої концепції тестів загальної навчальної компетенції для абітурієнтів магістратури, а подібні тести для відбору на бакалаврські програми поки ще перебувають на стадії експериментального дослідження.

Як альтернативу тестам з програм базової вищої освіти та загальної навчальної компетентності можна розглядати запровадження тестування із загальнотеоретичної підготовки. Зокрема, можна було б обговорювати введення для окремих спеціальностей магістратури ЗНО з вищої математики (природничі, інженерні та економічні напрями підготовки), фізики (природничі та інженерні), економічної теорії (економіка та підприємництво), психології та педагогіки (педагогічні) тощо. Але на сьогодні немає навіть концепції того, якими мали б бути такі тести.

Серед пропозицій, що обговорюються, є також тестування з української та іноземних мов. На відміну від розглянутих вище варіантів, тут здавалося б немає істотних організаційних та методичних проблем. Але питання стосовно доцільності є й тут.

Якщо говорити про українську мову, то перш за все слід зазначити, що вступники до магістратури вже складали відповідні тести. Складати повторно такий самий тест немає сенсу. Навіть якщо прибрати з нього питання, що стосуються української літератури, і залишити тільки перевірку загальної грамотності, все одно таке тестування для випускників українських шкіл та ВНЗ, як це пропонується в проекті [1], буде зайвим. Але воно може мати сенс для іноземних громадян, які закінчували бакалаврат поза межами України. Якщо ж перевіряти рівень володіння професійною українською мовою, то ми знову зіткнемося з необхідністю розробляти велику кількість різних тестів для відносно невеликих груп абітурієнтів і повернемося до проблем, які вже обговорювали вище стосовно тестів з програм базової вищої освіти. Але до цього ще додадуться проблеми, пов’язані з пошуком розробників тестів, які достатньо добре володіють не тільки українською мовою, але й професійною термінологією.

При обговоренні доцільності тестування з іноземних мов у вигляді ЗНО слід враховувати таке. З одного боку, навчання в магістратурі передбачає набуття студентом певних навичок дослідницької роботи. При цьому однією з основних вимог до випускника є його вміння працювати з джерелами фахової інформації, серед яких значне місце займають іншомовні (насамперед, англомовні) джерела. З цього погляду перевірка рівня підготовки абітурієнтів з іноземних мов при відборі до магістратури, у тому числі за допомогою методів стандартизованого тестування, здається цілком виправданою. Але є питання того, яким саме повинен бути тест з іноземної мови. На мою думку, такий тест доцільно було б зробити структурно ближчим до відповідної частини тесту GRE, що використовується при відборі вступників до магістратури у США, або до німецького тесту TestDaF.

Також слід враховувати, що існують добре апробовані стандартні тести (TOEFL, IELTS тощо), які широко використовуються в усьому світі для перевірки рівня володіння англійською та іншими мовами. В Україні є сертифіковані центри, де можна проходити відповідне тестування, але це тестування є платним. Тому неможливо вимагати від всіх абітурієнтів складання цих тестів. Але ж є певна кількість абітурієнтів, що вже мають відповідні сертифікати або планують їх отримати найближчим часом. Чи доцільно вимагати від них додаткового підтвердження рівня їхнього володіння англійською мовою? Можливо, краще було б передбачити можливість зарахування результатів цих тестів.

Розглянемо тепер досвід деяких інших держав. В США та країнах Європи використовують дуже широкий набір інструментів для відбору абітурієнтів на магістерські програми. Цей відбір не зводиться до тестування знань або спроможності до навчання. Хоча стандартизовані тести різного рівня складності використовують дуже часто, є також і непоодинокі випадки, коли тестування для вступу до магістратури непотрібно або взагалі відсутні будь-які вступні випробування. Крім того, в багатьох випадках результати стандартизованого тестування використовують лише як обмеження. Тобто право вступу до магістратури отримують абітурієнти, що мають за результатами стандартизованих тестів бали, не нижчі заданих порогових значень, які можуть істотно відрізнятися для різних університетів і програм. При подальшому відборі магістрантів результати тестів у багатьох випадках не використовують. Такий підхід дає змогу створити гнучкішу і зручнішу для абітурієнтів систему відбору, за якої вони при вступі повинні надавати результати не конкретного тесту, а одного з декількох визначених стандартних тестів.

В США, Австралії, Канаді та деяких інших країнах існують декілька різновидів магістратури. В точних науках та природознавстві зазвичай випускники отримують ступень магістра наук (Master of Science), в гуманітарних науках — магістра мистецтв (Master of Arts), а в сфері прикладної економки та менеджменту — магістра бізнес-адміністрування (Master of Business Administration). Вступ до магістратури та докторантури зазвичай потребує складання тесту GRE (Graduate Record Examination) [4]. Існують дві форми цього тесту — загальна та спеціальна. Загальний тест складається з двох рівних за вагою частин — математики (в межах програми загальноосвітньої школи) та англійської мови. Друга частина перевіряє насамперед словниковий запас, логічне мислення, навички аналітичного читання та вміння помічати деталі й утримувати в пам'яті великі обсяги інформації. За своєю спрямованістю ця форма тесту є близькою до пропонованих тестів загальної навчальної компетентності. Поряд із загальною розроблено спеціальні форми тесту з біології, математики, психології, фізики та хімії. Ці тести потребують знань на рівні вимог відповідних бакалаврських програм. Але більшість магістерських програм потребує складання лише загальної форми тесту. При цьому для іноземних студентів з низькими оцінками з другої частини допускається їхня заміна результатами більш легкого тесту TOEFL.

При вступі на магістерські програми з бізнес-адміністрування зазвичай потрібно складати інший стандартизований тест GMAT (Graduate Management Admission Test). Цей тест містить такі основні розділи:

– написання двох аналітичних есе;

– тестування здатності до розв’язання кількісних задач, інтерпретування графічних даних, аналізу та використання наявної інформації;

– тестування здатності читати та розуміти письмові матеріали, обґрунтовувати та оцінювати аргументи, корегувати письмові тексти для більш ефективного висловлювання думок;

– оцінювання спроможності аналізувати великі обсяги даних з декількох джерел, що подаються в різних форматах (таблиці, графіки тощо).

Окрім результатів тестування, при відборі магістрантів враховуються результати навчання на попередньому рівні, мотиваційний лист (есе), 2-3 рекомендаційні листи, резюме абітурієнта. В мотиваційному листі зазвичай абітурієнту пропонують пояснити його вибір університету та конкретної магістерської програми. Істотною перевагою вважають спроможність абітурієнта сформулювати та обґрунтувати бажану тему магістерського дослідження.

Як приклад, наведемо вимоги до вступу в магістратуру Стенфордського університету [5]. Вступники повинні мати диплом про отримання ступеня бакалавра в акредитованому університеті США або еквівалентний ступень іноземного університету з визнаною репутацією. Для всіх абітурієнтів обов’язковим є надання результатів загального тесту GRE, для окремих (зазвичай докторантських) програм потрібно також надати результати виконання відповідного спеціального тесту GRE. Для абітурієнтів, рідною мовою яких не є англійська, додатково потрібно скласти тест TOEFL. Але від цього можуть бути звільнені вступники, що закінчили бакалаврські програми в університетах та коледжах США або англомовних країн. Для окремих програм додаються вимоги написання аналітичного тексту, подання резюме, рекомендацій тощо.

Загалом Стенфордський університет пропонує понад 80 програм постбакалаврського рівня. Частина з них призначена тільки для підготовки магістрів або докторів філософії. Але за більшістю програм можливе навчання як за одним з цих рівнів, так і за іншим. Окремі магістерські програми значною мірою базуються на попередній освіті. Зокрема, магістерська програма з прикладної фізики декларує, що її метою є подальший розвиток знань та навичок студентів у цій галузі та їхня підготовка до професійної кар’єри або навчання в докторантурі [6]. Втім, програма передбачає можливість різного рівня вихідної підготовки студентів. Тому в ній виокремлено цикл дисциплін із загальної підготовки з фізики та математики, призначених для усунення недоліків у знаннях та вміннях магістрантів.

Значна частка програм є міждисциплінарними. Саме тому з'являється можливість так званого перехресного вступу до магістратури. Прикладом є програма з біомедичної інформатики [7]. Вона спрямована на підготовку майбутніх лідерів досліджень в сфері застосування нових кількісних та обчислювальних методів до вирішення всього спектру проблем в сфері медицини та біології. Зазвичай абітурієнти цієї програми мають попередню підготовку в сфері біології, дослідницької та клінічної медицини, інформатики, статистики, інженерних або суміжних дисциплін. Програма навчання передбачає вивчення базових дисциплін з біомедичної інформатики, а також вибіркових дисциплін з інформатики, статистики, математики, інженерії тощо. Студенти також вивчають окремі курси, пов’язані із соціальними, правовими та етичними проблемами, і мають обрати факультативи, що стосуються певної галузі біології або медицини.

В Німеччині всі магістерські програми поділяють на конкурсні та неконкурсні. Останні вирізняються тим, що на них зараховують всіх бажаючих, які відповідають встановлюваним університетами мінімальним вимогам. Зазвичай це програми, де попит ринку праці на фахівців перевищує обсяг їхньої підготовки. За результатами навчання випускники можуть отримати ступень магістра наук, магістра мистецтв, магістра ділового адміністрування, магістра права, магістра державного управління, магістра технічних наук, магістра богослов’я. Для вступу на магістерські програми достатньо подати стандартний набір документів, який зазвичай містить диплом або сертифікат про отримання вищої освіти попереднього рівня, рекомендаційні листи, резюме та мотиваційний лист. Для іноземних студентів потрібно додати сертифікат стандартного тестування з німецької або англійської мови (залежно від мови навчання на відповідній програмі). В деяких випадках додаються вимоги проходження співбесіди (часто такі співбесіди відбуваються дистанційно — в телефонному режимі, за допомогою Skype), або складання стандартних тестів — TestAS (Test for Academic Studies), GRE, GMAT чи власних тестів університету. Для творчих спеціальностей (дизайн, образотворче мистецтво) може бути передбачений вступний іспит або творчий конкурс.

TestAS [8] призначений насамперед для іноземних студентів, що бажають навчатися в Німеччині. Він складається з таких компонент:

– комп’ютерне тестування з німецької мови;

– основна частина, що містить завдання з елементарної математики та логіки, які частково враховують специфіку обраної тематичної галузі;

– тематичний тест з інженерії, математики та інформатики, економіки або соціально-гуманітарних наук.

Як приклад наведемо вимоги до абітурієнтів, що висуває Гамбурзький університет [9]. Абітурієнти, що закінчили навчання на попередньому рівні, мають подати диплом або сертифікат про освіту. Якщо вони ще не отримали його, замість нього подають документ з інформацією про дисципліни, які вони вивчали, і відповідні оцінки з обов’язковим зазначенням середнього балу. Також необхідно подати документ, що засвідчує рівень знання німецької (для англомовних програм — англійської) мови. Для випускників німецькомовних навчальних закладів це може бути атестат про загальну середню освіту з відповідними оцінками з німецької мови. Іншим абітурієнтам університет рекомендує скласти стандартизований екзамен TestDaF [10], але допускаються й деякі інші сертифікати, що підтверджують знання німецької мови. TestDaF складається з чотирьох частин — читання, аудіювання, письмова мова, усна мова. Тексти, що пропонуються, належать до різних жанрів і тематики. Зазвичай за жанрами це розмовна мова, газетно-журнальні статті, наукові публікації, інтерв’ю тощо. За тематикою завдання охоплюють побутову мову, спілкування в університеті, професійну мову. Частина завдань стосується опису даних, наведених у графіках або в таблицях, а також викладу власної думки із запропонованої проблеми. Для абітурієнтів з країн, що не є членами ЄС, а також для вступників на програми медицини, стоматології та фармації вимоги є дещо іншими.

Процедура відбору здійснюється, якщо кількість абітурієнтів перевищує загальну квоту. В цьому випадку спочатку 10% місць надається для абітурієнтів, що мають істотні обмеження — з боку здоров'я, соціальні, сімейні тощо (hardship quota). З тих місць, що залишилися, 90% надають на основі здібностей та мотивації за критеріями, встановленими відповідними школами. Інші 10% місць надають на основі терміну, що минув після отримання кваліфікації, необхідної для вступу до магістратури. При цьому в першу чергу зараховують тих, у кого цей термін є найдовшим (waiting period quota).

Гамбурзький університет пропонує понад 100 магістерських освітніх програм. Як і в Стенфордському університеті, вони поділяються на ті, що істотно базуються на програмі бакалаврату, і міждисциплінарні, для яких такого зв’язку немає. До перших, зокрема, належать програми з біології, географії, інформатики, математики, математичної фізики, психології, фізики, хімії та деякі інші. В окремих випадках — наприклад, для програми з економіки — термін навчання в магістратурі може бути скорочений для випускників чотирирічного бакалаврату у відповідній галузі. Університет пропонує також велику кількість міждисциплінарних програм. Зокрема, це програми з дослідження інтегрованих кліматичних систем, ІТ-менеджменту і консалтингу, математичного моделювання в техніці, проблем миру та безпеки та ін.

Наведені дані свідчать про те, що законодавче закріплення вимоги про зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень вступників до магістратури за програмами базової вищої освіти та (або) загальної навчальної компетентності є передчасним. На мою думку, спочатку слід внести корективи до загального розуміння того, чим є магістратура, які загальні вимоги висуватимуться до її випускників, якою має бути специфіка магістратур з різних напрямів та відповідні спеціальні вимоги. Вже потім можна вирішувати на законодавчому рівні, яким має бути відбір абітурієнтів до магістратури.

Паралельно з цим процесом можна було б займатися розробкою експериментальних тестів з окремих дисциплін або циклів дисциплін (англійська мова, біологія, вища математика, основи економіки, педагогіка та психологія, фізика, хімія тощо), а також тестів загальної навчальної компетентності, аналогічних GRE та GMAT.

Тільки після переосмислення цілей та змісту магістратури, а також апробації експериментальних тестів можна було б повернутися до питання про запровадження стандартизованих тестів при відборі абітурієнтів до магістратури.

1. http://education-ua.org/ua/draft-regulations/archive/222-zakonoproekt-shchodo-zovnishnogo-otsinyuvannya-ta-deyakikh-pitan-organizatsiji-vstupnoji-kampaniji-do-vnz.

2. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1719-2006-п.

3. http://www.ukrstat.gov.ua.

4. http://www.ets.org/gre.

5. http://studentaffairs.stanford.edu/gradadmissions/applying?

6. http://www.stanford.edu/dept/app-physics/cgi-bin/academic-programs.

7. http://bmi.stanford.edu.

8. http://www.testas.de/en/aufbau_en.htm.

9. http://www.uni-hamburg.de/campuscenter/bewerbung_e.html.

10. http://www.testdaf.de/index.php.

Володимир Бахрушин, доктор фізико-математичних наук, професор

"Освітня політика"