При такій кількості вищих навчальних закладів якості в принципі бути не може…

Михайло Гончаренко: Держінспекція перестане бути лише «пожежною командою»

Нещодавно Президентським указом було створено новий центральний орган виконавчої влади – Державну інспекцію навчальних закладів України. Про завдання нового відомства, шляхи підвищення якості вітчизняної освіти, а також про те, як буде інспекція звітувати перед громадськістю наша розмова з новопризначеним головою ДІНЗ України Михайлом Гончаренком.

- Михайле Федоровичу, вітаємо з новою посадою. Які завдання стоять сьогодні перед інспекцією?  
- Відповідно до положення, завданнями Державної інспекції визначено реалізацію державної політики в сфері освіти через здійснення державного нагляду і контролю за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкованості і форм власності, а також внесення на розгляд міністра освіти і науки, молоді та спорту пропозицій щодо формування державної політики у цій сфері.

Від дитсадка до вишу

- Крім цих напрямів, визначених положенням, одним з основних завдань і метою роботи нової інспекції має бути забезпечення підвищення якості української освіти на всіх рівнях – від дитячого садочка до вищого навчального закладу, - продовжує Михайло Гончаренко. - В Україні більш як 20 тисяч загальноосвітніх навчальних закладів, 854 вищих усіх форм власності і рівнів акредитації. Всі вони мають надавати освіту такого рівня, щоб українським громадянам не хотілося відправляти  дітей на навчання за кордон.  Більше того, вітчизняна освіта повинна ставати більш привабливою для іноземних громадян. 
Тому, використовуючи нові додаткові повноваження, надані нам Президентом України, будемо стимулювати поліпшення якості освітніх послуг наших навчальних закладів, підвищення їх реальної конкурентоспроможності на світовому освітньому ринку.

- Хоча, наприклад,  при такій кількості вищих навчальних закладів якості в принципі бути не може…

- Однозначно. Мережу вищих навчальних закладів потрібно оптимізувати. Згадайте перелік вишів, який був опублікований у вашому виданні. До двадцяти з них не було подано жодної заяви. З одного боку, вони не дають якості, а з іншого – дискредитують звання вищих навчальних закладів.
Згадаймо і про малокомплектні школи. В 605 школах України навчається менш як десять учнів, у 1461 школі – від 11 до 40 учнів тощо. Тут також потрібно проводити роботу щодо їхньої оптимізації. Сільській громаді, звичайно, легше утримувати таку школу, але за дослідженнями фахівців Світового банку, такі школи не забезпечують належного рівня освіти.

У новому статусі

- Коли ми говоримо про якість освіти, то завжди згадуємо сотні ВНЗ, а також малокомплектні школи. Чи не здається вам, що останнім часом зростає й кількість гімназій, ліцеїв? А гімназія – це вже не звичайна школа – спробуй влаштуй туди дитину! Чи завжди зміна назви – крок до якості освіти? Можливо, інспекції потрібно попрацювати в цьому напрямі?

- Справді, є ситуація, коли звичайна середня школа отримала такий спеціальний статус. І штучно обмежує доступ до навчання в цій школі (тепер уже на законних підставах) для маленьких громадян, які навіть проживають поряд. Але при цьому також обмежують законні права батьків і дітей, які живуть по сусідству з такими закладами. Думаю, ми звернемо увагу на це найближчим часом.

- Чи буде розширено повноваження інспекції щодо можливостей впливу на освіту?

- Державна інспекція навчальних закладів України отримала статус центрального органу виконавчої влади. На відміну від попередньої інспекції, що була звичайним урядовим органом при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту сьогодні відомство має можливості самостійно створювати комісії для інспектування, перевірки, самостійно залучати до роботи інших представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, навчальних закладів. Інспекція отримала додаткові повноваження, які збільшили її автономність. При цьому роботу інспекції координує Кабмін безпосередньо через міністра освіти. За рахунок самостійності і автономності, які надані інспекції Указом Президента, підвищується також і її мобільність.

- Які перші кроки ви запланували на новій посаді?

- Це буде формування нової структури інспекції, моніторинг кандидатів, які працювали раніше. Більшість кадрів однозначно знайде своє місце в новій інспекції відповідно до нової структури і нових завдань. Спробуємо це зробити за місяць – два, бо навчальний рік почався, і інспекції вже тепер необхідно долучатись до перевірки якості освіти, атестації навчальних закладів, дотримання ліцензійних умов щодо надання освітніх послуг.
Відновимо також плановість перевірок. Хоча ми повинні реагувати на звернення громадян, інспекція перестане бути лише «пожежною командою», яка реагує в основному на скарги. Наша робота має стати прозорішою, до перевірок обов’язково залучатимуться вищі навчальні заклади, обласні та районні управління освіти і науки. Одні перевірятимуть інших, але під контролем і з участю інспекторів ДІНЗ.

30 «спартанців»

- Як інспекція звітуватиме перед громадськістю?

- Інспекція буде доповідати на засіданнях колегії міністерства. Звіти про роботу також подаватимуться до Кабінету Міністрів і Адміністрації Президента. Відповідно до законодавства про доступ до публічної інформації звіти про роботу інспекції (в тій частині, яка не буде закритою)  публікуватимуться на сайті інспекції. Тобто робота Державної інспекції стане прозорішою – будемо постійно звітувати перед громадськістю. До речі, на нашому сайті буде форум, де учні, студенти, батьки можуть звернутися до нас, і ми оперативно надаватимемо їм відповіді.

- Чи зможе досить обмежений штат інспекції контролювати якість у всій Україні?

- У цьому контексті згадаю Державний департамент інтелектуальної власності, який починав зі штатної структури на чотири особи. А сьогодні вони вийшли на високий якісний рівень. Зрозуміло, ми будемо ініціювати збільшення чисельності штату. Згадайте 300 спартанців, які зупинили цілу армію. Початковий штат інспекції планується на рівні 35 осіб – це насправді не мало. Хто хоче, той шукає засоби. Багато залежить від організації роботи органу і від мотивації його співробітників. Якщо все організовано оптимально й ефективно, то з допомогою меншої кількості працівників можна досягти більших результатів. А коли немає мотивації і структура розбалансована, то навіть 500 осіб можуть сидіти і нічого корисного не робити. 
Своїм завданням як державного менеджера на цій ділянці я бачу організацію ефективної роботи інспекції. Маємо дати результат, який забезпечить підвищення якості освіти на всіх «фронтах». Тоді можна буде ініціювати масштабний наступ на неякісну освіту.

- Робота інспекторів передбачає численні відрядження, тож тепер вони майже постійно працюватимуть «на виїзді»…

- Інспектори – це базові «бойові одиниці», на яких я дуже розраховую. Більшість співробітників інспекції – це самовіддані фахові люди, які можуть забезпечити організацію перевірки навіть у кількох регіонах одночасно. Об’єктивно хочу сказати, що багато охочих працювати в інспекції немає – робота все-таки не з легких.

- Навесні в інтерв’ю нашому виданню Дмитро Табачник розповідав, що Держінспекцію очолить освітянин середньої ланки, а не, наприклад, ректор, «обтяжений» зв’язками. Розкажіть, як розвивалась ваша кар’єра.

- Тривалий час я працював викладачем у Державному інституті інтелектуальної власності. Викладав предмети «Інтелектуальна власність в інноваційній сфері» і «Трансфер технологій». На держслужбі з 1998 року. Починав провідним спеціалістом Управління промислової власності Державного патентного відомства України. В 2002 році працював у Секретаріаті Кабміну експертом служби Віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань. Із листопада 2002 року до серпня 2005 року очолював департамент інноваційного розвитку МОН, в 2006 – 2007 – департамент інновацій і трансферу технологій. Питаннями ліцензування й акредитації  займався з травня минулого року, очоливши спочатку відповідний відділ міністерства, а потім Департамент наукової діяльності та ліцензування.

Спілкувався Дмитро Шулікін, газета  «Освіта України»