Реформу управління вищою освітою розпочато, - Олександр Співаковський

Про актуальність та  процес роботи над цим важливим законопроектом на своїй сторінці у соцмережі Facebook інформує народний депутат, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Олександр Співаковський.

«До складу авторського колективу цього законопроекту увійшли представники практично всіх фракцій та політичних сил нашого Парламенту. Це дає змогу однозначно стверджувати про існування потужної підтримки з боку значної частини парламентарів необхідності проведення термінових змін у сфері вищої освіти і впровадження нової моделі управління університетами. Проект цього Закону готувався робочою групою на майданчику профільного Комітету з  питань науки і освіти майже шість місяців. До складу цієї групи увійшли представники Міністерства освіти і науки, Міністерства фінансів, інших центральних органів виконавчої влади, широко була представлена університетська спільнота, експертне середовище та громадськість всього ж до нашої команди входило понад 130 досвідчених і висококваліфікованих  представників», - зазначив він.

«Протягом всього часу роботи над законопроектом було забезпечено повну відкритість і прозорість нашої роботи. Остаточний варіант порівняльної таблиці, який складався наприкінці кожного засідання, обов’язково надсилався всім членам робочої групи, в тому числі тим, хто з різних причин не міг взяти у ньому участь, а коротка інформація про результати роботи викладались на моїй сторінці у Фейсбук. Так, не все проходило рівно і безконфліктно, кожний з учасників робочої групи послідовно і обґрунтовано відстоював свою точку зору та приводив відповідні аргументи до її прийняття. До деяких ключових моментів доводилось повертатись по декілька разів для отримання єдиного, консенсусного рішення. У випадку, ж коли спільної позиції досягати не вдавалось, рішення приймалось більшістю голосів членів робочої групи шляхом голосування. Тому, врешті-решт, нам вдалося отримати єдиний консенсусний документ, який узгоджує позиції всіх головних стейкхолдерів сфери вищої освіти, експертів та громадськості», - інформує Олександр Співаковський.

Навіщо потрібен цей законопроект

«Сьогодні ми спостерігаємо значну стагнацію вищої освіти, стрімке падіння її якості та колосальну міграцію нашої молоді за кордон. Я вважаю, що однією з головних причин, які призвели до виникнення такого скрутного положення стало те, що спеціальний закон «Про вищу освіту» було прийнято ще до нового базового закону “Про освіту”. Через це багато запропонованих ним нововведень виглядали передчасними і не були підкріплені загальною нормативною рамкою регулювання освітньої сфери. Саме ці обставини зумовили необхідність розробки комплексного законопроекту “Про внесення змін до Закону “Про вищу освіту” щодо зміни системи управління закладами вищої освіти”, прийняття якого дозволить узгодити його з новим базовим законом, суттєво вдосконалити низку його діючих норм та привести їх у відповідність до вимог сьогодення. Слід зазначити, що проект Закону “Про внесення змін до Закону “Про вищу освіту” є стратегічно важливим документом. Цей закон має закласти підвалини для росту, для інвестицій у вищу освіту, для підвищення її якості, і конструктивної зміни мотивації та поведінки всіх учасників освітнього простору.
Пропоновані зміни мають закласти на загальнодержавному рівні таку модель вищої освіти, яка б стимулювала конструктивне саморегулювання галузі, запобігала негативним тенденціям у всіх аспектах розвитку вищої освіти і посилювала позитивні.
Цей законопроект пропонує зміни підходу до управління закладом вищої освіти, зокрема перехід до моделі з елементами корпоративного управління: наглядові ради матимуть більший обсяг повноважень і, відповідно, мотивації сприяти діяльності закладу вищої освіти; ректор буде звільнений від господарських функцій і паперової роботи, і зможе присвятити основні час і сили реалізації стратегічних завдань університету, а фінансовий директор буде фактично помічником ректора та призначатися ним за погодженням з наглядовою та вченою радою закладу вищої освіти; зберігаються всі демократичні механізми виборів ректора. І особливої ваги набуває стратегічний план розвитку закладів вищої освіти», - наголосив нардеп.

Як зазначив Олександр Співаковський, прийняття запропонованих проектом Закону змін дозволить забезпечити інституційне зміцнення вітчизняних університетів, посилити їхню управлінську спроможність, шляхом визначення оптимального балансу повноважень між внутрішніми органами управління закладу вищої освіти (керівник, вчена рада, адміністрація закладу), наглядовою радою (з суттєвим розширенням її повноважень), та органами громадського самоврядування, які традиційно здійснюють захист прав викладачів та студентів.

Ключові положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести низку наступних змін до Закону України “Про вищу освіту”:

Викласти у новій редакції статті 34 – 43 Розділу VII УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ВИЩОЇ ОСВІТИ та доповнення його новими статтями 34-1. Виконавчий орган закладу вищої освіти, 34-2. Фінансовий директор та 41 -1. Рада молодих вчених.
Викласти у новій редакції частину четвертої статті 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти в частині уточнення повноважень державних органів, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

Внести зміни до статі 55. Основні посади наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти та порядок їх заміщення, шляхом доповнення переліку основних посад науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти посадами фінансового директора (як заступника керівника) та заступника начальника кафедри.
Внести зміни до частини першої статті 78. Громадський контроль у сфері вищої освіти шляхом запровадження норми, яка дозволятиме представникам зареєстрованих у встановленому порядку громадських об’єднань, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти, у разі звернення, мати право громадського контролю за дотриманням процедур обрання керівника закладу вищої освіти на всіх етапах проведення виборів.

Що ж стосується безпосередніх змін до Розділу VII «Управління закладом вищої освіти», то прошу звернути свою увагу на наступне:

Баланс повноважень у закладі вищої освіти має бути досягнутий шляхом чіткого розмежування між двома органами управління – вченою радою(нова редакція статті 36. “Вчена рада” і виконавчим органом (нова стаття 34-1. “Виконавчий орган закладу вищої освіти”.

Вчена рада, традиційний для наших університетів колегіальний орган, складається головним чином з науково-педагогічних працівників. Вона має стати своєрідним “законодавчим органом”, який визначає пріоритети освітньої, наукової та інноваційної діяльності закладу вищої освіти. Від вченої ради залежатимуть зміст і якість освітніх програм, наукових досліджень, викладацька і наукова активність закладу вищої освіти та його окремих підрозділів. Будучі основним академічним органом управління, вчена рада має взаємодіяти з потужним виконавчим органом.
Як зазначалось вище, проект Закону пропонує ввести окрему статтю 34 - 1, яка буде регулювати діяльність і повноваження виконавчого органу закладу вищої освіти. Сьогодні аналог виконавчого органу у більшості випадків існує у формі ректорату. Відмінністю буде те, що виконавчий орган не складатиме стихійно сформованої структури, а буде окремим органом з чіткими повноваженнями, який формується керівником закладу і йому підпорядковується. Ні керівник закладу вищої освіти, ані жоден член виконавчого органу не матимуть права очолювати вчену раду. Ця норма дозволить сформувати принципово іншу культуру управління університетом, в основі якої буде лежати розподіл прав і повноважень, а не адміністративна єдиноначальність.

Виконавчий орган має стати основою оновленої та ефективної адміністрації закладу вищої освіти. Він має складатися з управлінців високого класу, спроможних найкращим чином забезпечити реалізацію стратегії розвитку університету. До такого органу, крім заступників керівника закладу (проректорів) та інших працівників адміністрації, має також входити і фінансовий директор закладу вищої освіти. Введення посади фінансового директора (нова стаття 34-2. “Фінансовий директор”) буде добровільним і зможе реалізуватися лише за рішенням керівника закладу. Саме до задач фінансового директора буде віднесено повноваження здійснювати всі ті заходи, які будуть забезпечувати фінансову стабільність і розумне розпорядження активами університету. Особливо це буде актуальним у ситуації переходу зі статусу бюджетних установ у статус неприбуткових організацій, який мають поступово здійснювати заклади вищої освіти з метою економічної дерегуляції, набуття більшої автономії та відповідальності. Сьогодні є підстави стверджувати, що без такого переходу переважна більшість українських університетів не зможуть вийти зі стану стагнації.

Наглядова рада згідно нової редакції статті 37 має перетворитися з органу громадського контролю на орган управління, уповноважений засновником. Передбачено суттєве збільшення повноважень наглядової ради з одночасним посиленням прозорості і відкритості її роботи. Згідно з запропонованим проектом, наглядові ради мають бути сформовані у кожному закладі вищої освіти у складі семи осіб строком на 5 років і з правом бути призначеним не більше двох строків. Пропонується квотний принцип формування наглядових рад. До кожної з них засновник має бути делегувати четверо представників. По одному представникові делегують відповідний місцевий орган державної влади, орган місцевого самоврядування та Спільний представницький орган роботодавців. Членом наглядової ради може бути лише особа, яка має професійний досвід і авторитет у галузі чи сфері своєї діяльності.

До найвагоміших повноважень наглядової ради віднесено затвердження стратегії розвитку закладу вищої освіти (а також допомога при її вдосконаленні), контроль за виборами керівника закладу, погодження кандидатури на посаду фінансового директора (у разі впровадження такої посади), контроль за економічною діяльністю закладу, затвердження річного бюджету, щорічних звітів ректора та фінансового директора, деякі інші питання. Очевидно, що наглядова рада повинна не лише контролювати господарську діяльність університету, але й сприяти розвитку закладу, його фінансовому оздоровленню, а також зміцнювати його позитивну репутацію.
Наглядові ради у своїй роботі повинні керуватися принципами прозорості і підзвітності. Протоколи, відео-трансляції або стенограми засідань кожної наглядової ради мають оприлюднюватися на офіційному сайті закладу вищої освіти. Засновник або суб’єкти делегування можуть відкликати делегованих ними членів наглядових рад, що по суті означає відповідальність членів наглядових рад перед тими, хто надає їм повноваження.

Запропоновані законодавчі зміни роблять структуру органів управління закладу вищої освіти значно чіткішою, посилюючи одночасно всі її ланки. Вони служитимуть кращому внутрішньому розподілу функцій і повноважень, а також взаємному ефективному контролю між різними органами. Така система управління значно наблизить заклади вищої освіти до кращих світових управлінських практик і дозволить поступово витіснити застарілу командно-адміністративну модель управління, яка поки що домінує.

Нові редакції статей 42 і 43 законопроекту передбачають відповідні зміни до порядку обрання, призначення та звільнення з посади керівника закладу вищої освіти та керівника факультету (навчально-наукового інституту) закладу вищої освіти державної (комунальної) форми власності.
Чинний Закон “Про вищу освіту” передбачає, що посада керівника закладу вищої освіти є виборною. Втім досвід проведення виборів ректорів у більшості університетів показав, що існуюча система виборів досить часто призводить до кризових явищ. В силу внутрішніх конфліктів університети протягом багатьох місяців можуть залишатися без очільників. У багатьох випадках колективу не вдається з першого (і навіть - з другого) разу визначитися, кому ж віддати перевагу під час виборів. До того ж, організація підрахунку голосів не завжди відбувається прозоро і зрозуміло для всіх учасників. У зв’язку з цим законопроект пропонує деякі зміни до процедури виборів ректора та додаткові механізми ефективнішого зовнішнього контролю за такими виборами.

Насамперед, участь кандидатів у виборах на посаду керівника закладу вищої освіти має забезпечуватися університетською наглядовою радою. Громадський контроль за виборами керівника зможуть здійснювати громадські організації, які опікуються проблемами освіти. Важливим елементом конкурсу претендентів на посаду керівника має стати проект стратегії розвитку закладу вищої освіти кожного кандидата, який має бути оприлюднений на офіційному сайті закладу.

Кандидат, який в результаті виборів набрав не менше двох третин голосів, має вважатися безумовним лідером колективу і таким, що повністю підтвердив своє право бути керівником. Високий рівень підтримки буде свідченням того, що кандидат користується значною довірою, і це дозволить колективу уникнути внутрішніх конфліктів. У разі відсутності такого претендента пропонується надати право наглядовій раді закладу за результатами виборів надавати обґрунтовану пропозицію укласти контракт з одним із кандидатів, який набрав на виборах не менше 25 відсотків. У крайньому разі наглядова рада також має право оголосити вибори такими, що не відбулися.

У виняткових випадках за поданням наглядової ради може бути призначено виконувача обов’язків керівника закладу вищої освіти з метою здійснення заходів антикризового менеджменту, але не більше, як на два роки. У майбутньому особа, яка виконувала обов’язки керівника закладу освіти з метою здійснення заходів антикризового менеджменту, може бути призначена на посаду керівника за результатами наступних чергових виборів виключно у випадку набрання нею не менше двох третин голосів. Порядок застосування заходів антикризового менеджменту у закладах вищої освіти буде затверджуватися Кабінетом Міністрів України.
Проект пропонує також змінити роль деканів та керівників навчально-наукових інститутів закладу вищої освіти. Вони мають стати частиною команди керівника, потужними менеджерами середньої ланки. Керівник закладу призначатиме їх за погодженням з колективом відповідного факультету чи інституту.

Крім того, цей законопроект пропонує вдосконалити систему громадського самоврядування закладу вищої освіти. До органів громадського самоврядування, крім традиційних конференцій трудового колективу, мають увійти постійно діючі органи студентського самоврядування(нова редакція статті 40), наукові товариства студентів та аспірантів (нова редакція статті 41), а також - ради молодих вчених (нова стаття 41 – 1).
Особливу увагу проект приділяє нормативному забезпеченню роботи студентського самоврядування. Система органів студентського самоврядування у кожному закладі буде складатися із загальних зборів студентів, виконавчого органу самоврядування (це може бути студентська рада, студентський парламент, студентський сенат тощо), студентської виборчої комісії, робочих та дорадчих органів студентського самоврядування, старости. Зміни до статті 40 Закону містять такі норми, які забезпечать незалежність студентського самоврядування, його цілісність, сприятимуть запобіганню його фрагментації чи подрібненню на окремі групи інтересів та гарантуватимуть усім студентам право участі в органах самоврядування.

Важливим нововведенням є окрема стаття про раду молодих вчених, що має стати органом громадського самоврядування для забезпечення прав та захисту інтересів аспірантів і молодих вчених у закладах вищої освіти. До функцій ради молодих вчених віднесено, зокрема, організацію і проведення наукових та освітніх заходів, популяризацію наукової діяльності серед студентської молоді, сприяння підвищенню якості наукових досліджень. Без погодження з радою молодих вчених здобувачі наукового ступеня доктора філософії не зможуть бути відраховані з відповідних програм навчання.

В цілому функції органів громадського самоврядування полягають у ефективній взаємодії викладачів та студентів з адміністрацією закладу стосовно різних питань праці, навчання і побуту. Критично важливо, щоб ці органи дійсно змогли представляти і забезпечувати права студентів, молодих науковців, науково-педагогічного колективу. Для цього необхідно посилити демократичні механізми організованого впливу різних груп внутрішніх стейкхолдерів на прийняття рішень всередині закладу вищої освіти.