Студенти НТУУ «КПІ» поспілкувались зі Святославом Вакарчуком

У концертному залі Центру культури і мистецтв університету був аншлаг. Утім сьогодні Вакарчук не співав, а ділився з київськими політехніками своїми думками про сьогоднішній день нашої країни та її майбутнє, повідомляє прес-служба університету.

На початку виступу він згадав, що саме тут 18 років тому гурт «Океан Ельзи» вперше виступив перед киянами. Це одразу створило в залі, де зібралася і без того доброзичливо налаштована до нього аудиторія, надзвичайно теплу атмосферу. Святослав Вакарчук також одразу визначив формат зустрічі: перша частина – його лекція, друга – відповіді на запитання студентів. Утім він попросив, щоб запитання стосувалися на «гламурно-ванільних», за його висловом, речей, а теми розмови.

Слід зауважити, що з самих перших його слів присутні відчули, що прийшли не на лекцію, а, дійсно, задля живого спілкування з розумною людиною. Святослав говорив про дуже важливі для кожного громадянина речі. А розпочав він зі свого власного шляху до відчуття і розуміння свободи та важливості її для кожної особистості, яка живе не лише інстинктами.

«Найбільше, що робить людину успішною і щасливою – це відчуття власної свободи. Свободи вибору і свободи творення власного життя… – наголосив він. – Вибір особистий кожного з вас так само екстраполюється на вибір країни. Ми маємо зрозуміти, що єдиний, від кого залежить її майбутнє, це її громадяни. У країни один шлях – це той шлях, який виберуть її громадяни. Все залежить від усіх нас, від всіх, хто сидить в цьому залі, від мене, від людей, які ходять по вулицях … Від того, наскільки ми з вами готові захищати власну свободу. Свободу власного вибору і свободу своєї країни, в якій ми з вами живемо, і яку ми називаємо своєю Батьківщиною».

Ця думка багато в чому стала лейтмотивом зустрічі. У своїх міркуваннях зі сцени Святослав Вакарчук говорив про загальні проблеми творення нової держави і про новітню історію України, про створену у нас машину державного управління і про вітчизняних політиків, про те, чому вони стали саме такими, якими є, і чому, врешті-решт, люди повстали проти спотвореної системи відносин між владою і народом, яка вибудовувалася в Україні понад два десятки років.

Певна річ, йшлося і про нинішню ситуацію в Криму, та загалом, про той штучний розкол, на створення і поглиблення якого працювали частина українського політикуму, причому як на Сході, так і на Заході. Працювала задля отримання власної політичної вигоди у вигляді голосів на виборах, високих посад і фінансових можливостей. А отримавши все це, самоусунулася від розв’язання проблем країни та її населення, знов-таки, як на Заході, так і на Сході, і довела державу до критичної межі.

Безумовно, не міг Святослав Вакарчук залишитися осторонь і проблем та викликів, які стоять перед новою владою, принципів, на яких вона має формуватися, та шляхів, якими можна привести до влади нових людей А ще про ті три вимоги, яким ці люди мають відповідати, – бути порядними, професійними і патріотичними. Але, як ще раз наголосив він, ці проблеми ми вирішуватимемо завтра, а сьогодні ми маємо відстояти нашу країну. І якщо ми будемо сильними і готовими, захищаючи її, йти до кінця, нам обов’язково допоможе і світ.

Друга частина зустрічі проходила у форматі запитань і відповідей. Святослав Вакарчук спілкувався зі студентами двома мовами – українською і російською. Він одразу зауважив, що мова не повинна і не може розділяти громадян України, і що певні історичні та культурні відмінності, які існують між Сходом і Заходом країни, не повинні розривати її та сіяти роздор між громадянами. До речі, він нагадав аудиторії, що Київ – це третє місто, де він зустрічається зі студентами (спочатку він зустрічався з молоддю Харкова і Донецька), і великої різниці у сприйнятті речей, про які він говорив, з боку тамтешніх студентів і студентів-киян він не помітив. Хіба що там більше запитань ставили російською, а в КПІ – українською. Власне, попри те, що зустріч проходила в стінах саме Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», запитання ставили не лише політехніки, а й студенти багатьох інших київських вишів, і Вакарчук навіть напівжартома зауважив, що це є прикладом вміння домовлятися і толерантного ставлення одне до одного.

Пролунала із зала і пропозиція Святославові Вакарчуку висунути свою кандидатуру на виборах президента України з обіцянкою підтримати його кандидатуру з боку студентства. Видно було, що вона була для нього дещо неочікуваною. Він відповів, що готовий робити для своєї країни все, що буде потрібно, але не хотів би, щоб в цьому залі сьогодні піднімалися питання його політичного майбутнього. Тим більше, що такі серйозні питання не можна вирішувати емоційно.

Ще однією пропозицією було очолити чи взяти участь у роботі певної структури, яка б здійснювала комунікацію між громадянським суспільством, молоддю і політичним керівництвом країни у справах її розвитку. І він висловив готовність узятися за таку справу.

Серед запитань було і запитання про національну ідею. Вакарчук сформулював її просто: «Ми різні, але ми разом!».

Після закінчення зустрічі зі студентами Святослав Вакарчук в фойє ЦКМ спілкувався ще й з журналістами. Захід планувався спочатку у форматі брифінгу, але переріс у повноцінну прес-конференцію, під час якої він відповів на численні запитання і, на прохання журналістки одного з телеканалів звернувся зі словами підтримки до українських моряків і військовослужбовців, які нині перебувають у Криму.