Театр «ДАНКО» Університету «Україна» – володар Гран-прі театрального фестивалю

Цього року колектив театру-студії представив нову роботу – тіньову виставу «Жанна д’Арк», режисер Андрій ЛЕЛЮХ. До складу творчої групи театру, окрім режисера, входять  професійна акторка і актори-аматори з числа студентів і випускників Університету «Україна»:

• Лелюх Андрій Миколайович, художній керівник театру
• Єфремова Наталія (виконавиця ролі Жанни д’Арк)
• Лелюх Олексій
• Людовик Ольга
• Галкіна Христина
• Пономарьов Антон
• Кириченко Олег
• Головіна Ірина
• Костенко Ольга.

Наприкінці фестивалю на церемонії нагородження аматорський театр-студія «Данко» було відзначено Гран-прі фестивалю «Краща режисура спектаклю». Вперше Гран-прі Всеукраїнського фестивалю «Театральний форум» театру А. Лелюха було вручено 2011 року за тіньовий спектакль «Небесна геометрія».

У виставі «Жанна д’Арк» йдеться про героїчну дівчину Жанну д’Арк – національну героїню Франції, яка очолювала французькі війська у Столітній війні проти англійських загарбників. Ця війна  принесла французам чимало успіхів та особисту славу самій Жанні. Але згодом дівчина почала зазнавати невдач. Під час своїх пригод вона чує потойбічні послання і бачить видіння. Коли англійці схопили її у полон, вони змусили Жанну підписати папери, у яких вона зрікалася своїх видінь. Після чого її спалили на вогнищі «за єресь, відьомство і носіння чоловічого вбрання».

Спектакль театру-студії «Данко» «Жанна д’Арк» торкається морально-етичних проблем буття людини у світі, співвідношення добра і зла, ролі щирості та любові у Всесвіті. Але надає болючим життєвим питанням філософського, узагальнюючого характеру. Універсальність справжніх духовних цінностей, увиразнена інноваційною технологією тіньового театру, де зміст вистави доноситься до глядача нетрадиційними засобами: світлом, музикою, кольором, графічним малюнком, виконаним на тлі освітленого екрану акторами-тінями, а також за допомогою певних предметів, заставок. Саме універсальність філософії твору та новітні театральні технології, де немає звичних костюмів і декорацій, тексту, голосу актора, міміки й живої його енергетики, але є певна пластика руху; є тональність, ритм, темп музичного супроводу, мажорно/мінорні, асонансно/дисонансні музикальні лади; насиченість, концентрованість чи відсутність світла, певна кольорова гама, що в контексті спектаклю у сприйнятті глядача асоціюється з певними поняттями: білий – чистота; жовтий – енергія тепла, сонця; червоний – пристрасть; чорний – гріховність, страждання, морок; блакитний – божественне начало тощо. Просто переказати чи зафільмувати зміст цього дійства неможливо.

Нові сценічні засоби виразності та спонукання глядача до інтелектуально-емоційної взаємодії з творцями спектаклю й формують модерний, авангардний характер вистави. Саме це й обумовлює високу оцінку роботи театру-студії «Данко» на всіх фестивалях.

Колектив театру «Данко» показав найвищий клас у мистецтві тіньового театру. Усі, для кого театр тіней у побуті, під світлом настільної лампи, уявляється як зображення «кролика», «собачки» чи «голубки» на стіні,  обов’язково мають подивитися виступи цього театрального колективу, тому що це докорінно змінює уявлення про тіньовий театр.

***

Журі фестивалю представляли:

Недашківська Раїса Степанівна - голова журі фестивалю у номінації «Театральне мистецтво», народна артистка України, заступник голови Національної спілки театральних діячів України, володарка найвищої кінематографічної нагороди «Ніка» за роль Марії у фільмі «Комісари», володарка ордену Святої Варвари Великомучениці, володарка двох орденів Княгині Ольги ІІІ-го та ІІ-го ступенів;

Мельник Лідія Іванівна, – член журі, засновник та організатор фестивалю, Директор Культурно-оздоровчого центру «Цитадель»;

Савка Степан Станіславович – голова журі фестивалю у номінації «Циркове мистецтво», народний артист України, володар Ордену «За заслуги» 3-го ступеня, Медалі «За благодійність», Лауреат республіканського конкурсу артистів естради, міжнародних конкурсів сучасної магії, Міжнародної премії «Дружба» та «Слов’яни»;

Довжик Василь Михайлович – член журі, заслужений діяч мистецтв України, артист театру та кіно, письменник, лауреат премії ім. Лесі Українки, Михайла Старицького, Остапа Вишні;

Крупіна Маргарита Анатоліївна, член журі, відмінник освіти України, член спілки театральних діячів України, акторка, театральний режисер;

Рудаков Микола Іванович – член журі, голова Міжнародного Доброчинного фонду «Українська хата», член національної спілки журналістів України, журналіст-культуролог;

Успенська Ольга Ростиславівна – член журі, автор та координатор творчого проекту «Відродження починається з духовності», режисер – постановник.

Після вистави своїми враженнями поділилася Раїса НЕДАШКІВСЬКА:

– Андрій Лелюх зробив прекрасну виставу, ПРЕКРАСНУ! Вона актуальна і злободенна. Він молодець, він робить дуже гарні вистави і він дуже талановита людина. Андрій Лелюх уже давно повинен очолити професійний тіньовий театр, і в цій справі йому треба сприяти.

Треба, щоб наше Міністерство культури знайшло можливість і підтримало цей театр. Такого театру в Україні немає, але він має бути! Це дуже високий професіоналізм! Вони отримали Гран-прі, і я вважаю, що це справедливо, тому що на сцену виходять про-фе-сі-о-на-ли! І якщо ми не зробимо такий театр, то їх розбере світ.

Детальніше про театр розповіла Наталя ЄФРЕМОВА, яка грала роль Жанни д’Арк:

Наталю, давно Ви співпрацюєте з цим театром?

– З 2006 року. А заснований театр 2004 року. Я тоді просто приходила і займалася з акторами, допомагала їм набути м’якої, гнучкої форми. Потім було екстрене введення в постановку. Вистава називалася «Вісім люблячих жінок», у якій грали тільки дівчата. Потім була п’єса «Сильні почуття». Згодом, після багатьох занять з акторами, народився «Тіньовий шепіт». Це була перша тіньова вистава. Потім я поступово, займаючись, грала деякі ролі. Окрім цього, я весь час працювала ще в декількох театрах.

«Жанну д’Арк» ви розробляли разом із Андрієм?

– П’єсу розробляє вся трупа. Ми все робимо разом, через спроби і помилки. Щось приймали, а щось викреслювали, тому що все це світло, фізика, переміщення вдовж екрану, геометрія, ну і, звісно ж, акторська майстерність, тому що якщо все робити тільки згідно з законами фізики, то все буде виглядати нудно і нецікаво. Найбільше люди полюбляють дивитися шоу, спостерігати за актором, за його почуттями.

На відміну від кіно, вистава кожного разу інша. Не буває двох однакових вистав. От ви спробуйте два дні поспіль робити одне й те саме. Все одно буде щось відмінне. І реакція глядачів, відповідно, інша. Від одних ти йдеш, інших – ведеш за собою.

Взагалі, у чому полягає перевага тіньового театру, то це в деякій недомовленості: людина сама додумує те, що для неї найважливіше. Кожен бачить на сцені тільки йому видиму суть, яку він нікому не розповідає. Якщо ти потрапляєш у це почуття – тоді це твій глядач. Це як жінка: побачити її оголеною не так цікаво, як вбрану. Тоді ти маєш поле для фантазії. Точно так і тут. Мельпомпена, покровителька театру, вона ж теж жінка.

Загалом, тіньовий театр – доволі складний жанр, комусь він подобається, а комусь ні, хтось його розуміє, а хтось – ні. Мій чоловік, наприклад, займається кіно і жанр тіньового театру взагалі не сприймає.

Як ви прийшли до театру?

– Я закінчувала театральне відділення Харківського університету. Мені пощастило з тим, що в мене були досвідчені вчителя, які викладали в Пітері, у Москві.

Коли мене запросили працювати в Київському університеті культури та мистецтв, от тоді я і познайомилася з Андрієм Лелюхом (він тоді випускався). Після викладання в університеті пішли інші театри, купа додаткових робіт. Мені в той час не вистачало творчості, тому що «творча імпотенція» режисерів мене дуже пригнічувала. А оскільки мені потрібен режисер з твердою рукою, із яким у нас повне взаєморозуміння, я зрозуміла, що мій режисер – Андрій Лелюх. Я розумію і приймаю його підхід.

Нині я, як глядач, зрозумів, що тіньовий театр, у порівнянні із класичним, – маловідоме в Україні явище.

– Тіньовий театр – це взагалі стародавнє явище, просто ми обрали саме таку форму його представлення. Тіньовий театр – це взагалі величезний культурний пласт, у ньому можна показати все, що завгодно. Багато тіньових театрів діє у Франції, Японії, Китаї. Насправді, одночасно проходить дві вистави: у нас, акторів, і на екрані. Те, що проходить у нас – зовсім інша історія, ніж те, що на картинці.

Довідка

02.11.2014 р. за підсумками «Театрального форуму 2014» також було вручено:

• Подяку за підтримку та розвиток аматорського театрального мистецтва ЛЕЛЮХУ Андрію Миколайовичу, керівникові народного аматорського театру-студії «Данко»;
• Подяку ГАВРИЛЮК Наталії Василівні, директору Центру художньої творчості Відкритого міжнародного Університету розвитку людини «Україна».
• 08.11.2014 р. художній керівник народного театру-студії «Данко» А.М.ЛЕЛЮХ був нагороджений Грамотою Департаменту культури до Дня працівника культури «За високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у збереження і розвиток національної культури, аматорського мистецтва, з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва». Грамоту вручила директор Департаменту культури Діана Попова.

Костянтин ЗОЗУЛЯ,
студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Фото: