Свій день народження президент Університету «Україна» Петро Таланчук відзначив виданням нової книги

Напередодні, 24 червня 2016 р. у конференц-залі Національної Cпілки письменників України (Київ, вул. Банкова, 2), у форматі громадських слухань «Майбутня Україна – стратегія та методи розбудови», було презентовано нову книгу публіцистики Петра Таланчука «Терниста дорога до незалежної України».

Зі вступним словом до учасників зібрання звернувся професор, доктор технічних наук ‎Петро Таланчук.  У промові він торкнувся найболіснішого питання – питання роз’єднаності українських патріотичних сил на етапі формування незалежної української держави:

– Шановні учасники зібрання!

Громадянам, які щиро відчувають себе українцями, незалежно від етнічного походження і релігійної прихильності, не дає спокою незламний Дух і світла Пам’ять про сотні мільйонів нині покійних Русичів та їхніх нащадків – Українців, які упали в борні, так і не доживши до становлення своєї незалежної повнокровної Української держави. Вони пішли на той світ з гіркотою в приниженій душі від загарбників-сусідів, які розшматували наші землі, сплюндрували нашу історію і безжально визискували і продовжують далі визискувати живильні соки із українців.

Трагізм ситуації полягає в тому, що один із найчисельніших народів світу, який має тисячолітню славну історію, донині не має своєї суверенної держави!

Більше того, сьогодні в Україні явочним порядком змінено суверена – замість народу ним став олігархат.

А обслуговує його виведена в Україні особлива порода державних управлінців – депутатів, чиновників, суддів, прокурорів, губернаторів, мерів та ін., у яких абсолютно відсутні такі людські якості, як честь, совість, порядність, патріотизм тощо, а натомість прищеплені шахрайство, жадібність, нахабство, ненаситність тощо. Для них гроші і влада, або влада і гроші – понад усе!

Корінною причиною такого стану була і є роз’єднаність українців!

Сьогодні різні зайди й українські перевертні імітують будівництво української держави…, але без українців і без їхньої мови! Переконливим доказом цього є злиденні пенсії, принизливі зарплати, дотла розвалена система медичного обслуговування і забезпечення лікарськими засобами громадян країни, антиукраїнський зміст передач переважаючої більшості теле- і радіоканалів та карикатурні форми вживання української мови.

Вони заколисують нашу громадянську свідомість імітацією реформ, а насправді дуже продумано завершують дерибан народного добра і підготовку здачі корінних інтересів України на користь окремих країн Європи та Росії, не забуваючи при цьому про власні кишені. У розквіті корупції, грабунку народного добра Україна є однією з перших у світі. Сказати нині, що українська влада з народом, це те саме, що сказати, що Гітлер разом із євреями.

У здійсненні цього глобального злочину знову ж таки вирішальною є роз’єднаність українців.

Важливим чинником цього роз’єднання є хворобливе створення сотень політичних партій, громадських рухів, конгресів, альянсів та ін. структур, які під гаслами демократії й свободи, за невеликим числовим винятком дійсно  патріотичних партій,  хочуть вони цього чи ні, є об’єктивно перепоною, яка заважає українству рухатися до єдності.

Справа в тім, що за роки незалежності в Україні так і не вдалося створити авторитетні ідеологічні партії, хоча такі спроби були. Але жодна з них зараз не має відчутної електоральної підтримки.

Аналіз програм вітчизняних партій засвідчує, що їх складно класифікувати за ідеологічною приналежністю. Усі вони – за демократію, за народ, за добробут тощо,  і ніхто системно не працює над завершенням ідеологічної структурованості українського суспільства, що сприяє збереженню низького рівня політичної культури серед населення й значним маніпуляціям під час кожної передвиборної кампанії. Отже, переважаюча більшість  чинних політичних партій в Україні мають патронажний, а не ідеологічний характер: вони представляють собою політичні картелі, бізнес-клуби, корпорації та ін.

Двадцятип’ятилітній застій у розвитку України є необхідним і достатнім доказом абсурдності існування неефективного «дитячого партійного садочка». Із цього випливає гостра потреба об’єднатися всім українським патріотам.

Саме до розмови про це я і запрошую нині усіх учасників зібрання.

Про наболілі проблеми державотворення в Україні, національну ідею та вектор розвитку України висловилися також учасники слухань: Микола Томенко, ‎Іван Драч, Павло Мовчан, Віталій Карпенко, Олександр Глушко, Олександр Скіпальський, Олександр Коцюба, владика Стефан, Олесь Гриб, Левко Лук′яненко, Володимир Василенко, Віктор Лабунський, Василь Остафійчук, ‎Петро Костенко, Володимир Колодзінський, Олександр Борозинець та інші.

Ніна Головченко

Світлини Анни Мурашко,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Фото: