Все більше українців їде навчатись за кордон, бо хочуть залишитись там на постійне проживання, - експерти

Протягом кількох років експерти аналітичного центру CEDOS збирали та аналізували дані по кількості українських громадян, які навчаються в закордонних університетах. За цей час утворилась база даних, яка охоплює 33 країни у період з 2008/2009 до 2014/2015 навчальних років.

Динаміка кількості українських студентів в закордонних університетах

Дані опублікував на своєму сайті аналітичного центру CEDOS дозволяють отримати відповіді на наступні питання:

• Яким країнам українські студенти надають перевагу?
• Хто частіше виїжджає з країни: жінки чи чоловіки?
• Що спонукає їхати за кордон?

Загальний опис цифр

Число українців на студіях в іноземних університетах станом на 2014/2015 навчальний рік становило 59 648 осіб. Серед найбільш бажаних для навчання країн, як і раніше, залишаються Польща, Німеччина, Росія, Канада, Італія, Чехія, США, Іспанія, Австрія, Франція та Угорщина. Динаміка зростання з 2009 по 2015 роки склала 129%. Якщо порівнювати два останні роки, то приріст складає майже 29% або ж 13 266 осіб. Причому 2/3 цього приросту склали саме українці, які навчаються в польських університетах. Вони показали найбільш стрімке збільшення, як в абсолютному, так і відносному показниках, – з 14 951 до 22 833 особи. Також значний відносний та абсолютний приріст українських громадян на студіях демонстрували канадські, чеські та італійські університети.

За офіційною російською статистикою у 2014/2015 навчальному році в університетах РФ на денній формі навчалось 12 568 українських громадян. Водночас на так званий "Крымский федеральный университет имени В.И. Вернадского (г. Симферополь)" припало 3 203 іноземних громадянини. Є підстави припускати, що це переважно українські громадяни. По-перше, за даними Держстату України до окупації у 2013/2014 році у ВНЗ АР Крим навчалось 1 829 іноземців. По-друге, протягом літа 2014 року українська влада масово евакуйовувала іноземних студентів з АР Криму. По-третє, окупація АР Криму Росією ставить під сумнів можливість міжнародного визнання дипломів, які видають ВНЗ у Криму, що відлякує іноземних студентів, тому імовірність того, що вони туди масово їдуть досить невелика. Ці обставини піддають сумніву, що цифра 3 203 включає значне число іноземців. На нашу думку, цілком виправдано не враховувати 3 203 іноземців у АР Крим. Таким чином в цьому аналізі ми будемо використовувати число 9 365 українських студентів для ВНЗ Росії. Тож за останні два роки приріст українських студентів у російських університетах склав 3 336 осіб, що загалом не є характерним для попередніх років. Вочевидь таке зростання є здебільшого результатом вимушеної міграції українців вступного віку з тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей до Росії.

У глобальній популяції студентів, які навчаються не в країнах свого громадянства, українці складають трохи більше, ніж соту частину. Аналіз кожної країни призначення дозволяє визначити, наскільки важливими для неї є саме українці. Вже традиційно частка українців серед іноземних студентів Польщі є доволі відчутною - 2014/2015 році вона склала 53%, значно випереджаючи другу за розміром діаспору, білоруських студентів, яка налічує майже 10%. У решті країн українці значно поступались іншим студентським діаспорам та складають частку до 7%. Наприклад, у Росії та Німеччині українські студенти становили 6.8% та 2.9% відповідно. Чехія та Угорщина, хоча й приваблюють чимало українців, є більш бажаними для молоді з балканських країн, тож українські студенти складали там 5.5% та 4.3% відповідно.

Прогноз на 2015/2016

На сьогодні ми вже маємо дані про кількість українських студентів у 2015/2016 навчальному році у Польщі, Словаччині, Франції та Чехії. Зокрема у польських університетах навчалось 30 041 український громадянин. Таким чином, закладаючи, що в решті країн тренд останніх років буде збережений, можна припустити, що у 2015/2016 навчальному році за кордоном навчалось щонайменше 68 000 українських громадян.

Умови перебування для іноземних студентів

Ми обрали серію аналітичних звітів Європейської міграційної мережі як основне джерело інформації щодо міграційного законодавства в основних країнах призначення українських студентів.

Для оформлення/продовження дозволу (перший раз це може бути національна віза) на перебування з метою навчання зазвичай потрібно подати документи, які підтверджують:

• прийом на навчання або завершення відповідного семестру/року (в Італії університети самі передають цю інформацію),
• знання мови викладання (часто може підтверджуватись самим університетом або ж не вимагатись, якщо мова йде про прийом на підготовчі курси для, власне, вивчення мови),
• сплату реєстраційного збору (зазвичай стягується під час вступу),
• сплату за навчання за перший рік (якщо вона вимагається),
• наявність медичного страхування,
• наявність достатніх ресурсів для проживання у відповідній країні (cost of living).

Існує суттєва різниця між країнами щодо рівня cost of living, який необхідно покрити. Польща ставить найбільш лояльні вимоги до іноземних студентів (дані станом на 2012 рік.

• Польща - 208 євро на місяць,
• Італія - 417 євро,
• Австрія - 450 євро (віком менше 24 років) та 815 євро (більше, ніж 24 роки),
• Іспанія - 532 євро,
• Франція - 615 євро,
• Німеччина - 670 євро.

Здебільшого країни досить лояльно ставляться до роботи іноземних студентів під час навчання. Для працевлаштування не вимагають отримувати спеціальний дозвіл на роботу, достатньо вже наявного дозволу на проживання з метою навчання. Проте майже скрізь діє певне обмеження по часу зайнятості. У Австрії, Угорщині та Іспанії іноземні студенти можуть працювати половину робочого дня під час семестрів навчання, а під час канікул повний робочий день. Німеччина, Італія та Франція дозволяють працювати лише половину робочого дня (Франція 60%) незалежно від часу року. У Польщі, починаючи з 2015 року, іноземним студентам можна працювати під час навчання без обмежень, проте навчання все ще має залишатись основною метою їх перебування і під час подовження дозволу на перебування місцева влада може видати негативне рішення, якщо побачить зворотнє. У всіх країнах роботодавець подає запит до місцевої адміністрації на працевлаштування іноземця та повинен забезпечити такі ж умови роботи, як і для громадян цієї країни. Окрім того існують певні особливості. Наприклад, у Франції студент не може бути самозайнятим під час навчання, а в Іспанії заробіток не повинен слугувати засобом забезпечення фінансових вимог для дозволу на перебування.

На відміну від роботи під час навчання, політики щодо тих, хто вже завершив університет, має два протилежні підходи. Країни, які мають високий рівень безробіття, особливо серед молоді, не запроваджують жодних пільг для іноземців, які випустились з їхніх університетів. Тому в Іспанії, Італії та Угорщині, якщо іноземний студент планує після випуску залишатись та працювати у цих країнах, він/вона повинні отримати дозвіл на перебування з метою роботи, а перед цим, власне, знайти роботодавця, який прийме на роботу. Натомість, країни, які не мають великих проблем з безробіттям, пропонують певні пільги для іноземців, які отримали вищу освіту в їхніх університетах, намагаючись зменшити ефект "відтоку мізків" (brain drain) та "марнування мізків" (brain waste). Австрія та Франція дозволяє випускникам магістерських програм залишатись на їх території протягом півроку з моменту випуску з метою працевлаштування. Польща та Німеччина дають таке право з терміном рік та півтора відповідно. Як правило, знайдена робота повинна відповідати здобутій в університеті кваліфікації, а роботодавці повинні показати, що не можуть взяти на вакантне місце громадянина цієї країни.

На початку травня 2016 року Європейський парламент прийняв нову директиву, яка повинна зробити країни ЄС більше привабливими для іноземних студентів з третіх країн. Зокрема усі члени ЄС (окрім Данії, Ірландії та Великобританії) протягом наступних двох років повинні дозволити іноземним студентам, які завершили їх університети, перебувати у країні з метою пошуку роботи або ж самозайнятості протягом щонайменше 9 місяців після випуску.

Фактори, що пояснюють обсяги та напрямки студентської міграції

Наявність даних про кількість студентів за країнами призначення за період з 2008/2009 по 2014/2015 навчальні роки дає нам можливість робити висновки не тільки щодо динаміки потоків студентів, а також дозволяє більш детально проаналізувати фактори, що впливають на обсяги та напрямки студентської міграції. Для цього, виходячи з теоретичної моделі інвестицій в людський капітал (міграція, як частковий випадок, оскільки збільшує продуктивність людини) та на основі огляду літератури, ми доповнили існуючу базу даних змінними, які можуть позначати фактори, що впливають на рішення студентів мігрувати.

Згідно моделі інвестицій в людський капітал під час прийняття рішення щодо еміграції особа порівнює вигоди від міграції з витратами пов’язаними з переїздом. Однак у випадку міграції студентів ця модель ускладнюється тим, що освіта також є інвестицією в людський капітал, оскільки зазвичай збільшує майбутній дохід. З огляду на це студенти можуть їхати навчатись за кордон у двох випадках:

1. Можливості для навчання вдома обмежені, але віддача від освіти вдома висока, тому вони здобувають бажану освіти і повертаються додому.
2. Можливості для навчання вдома є, але віддача від освіти нижча, ніж в країні призначення, тому вони їдуть здобувати освіту за кордон з намірами там залишитись на постійне проживання.

Ми припускаємо, що більшість українських студентів, що навчаються за кордоном, мігрували саме з другої причини. Наші припущення базуються на тому, що в Україні доступ до вищої освіти практично необмежений через суттєве державне замовлення і порівняно низьку вартість навчання на контрактній формі, а віддача від вищої освіти порівняно низька. Згідно з дослідженням Вахітової і Купе в 2007 році кожен рік вищої освіти в середньому збільшував місячну заробітну плату на 5,6%. Водночас віддача від освіти у ЄС була суттєво вища. У 2005 році у 28 країнах ЄС збільшення заробітної плати після здобуття вищої освіти в середньому складало 43% (наприклад в Польщі - 45%, Німеччині – 32%, Чехії - 44%).

У цьому випадку з освітньою міграцією пов’язані такі вигоди та витрати:

• прямі вигоди від освітньої міграції - вища оплата праці після здобуття освіти в країні міграції (яку ми вимірюємо середньою заробітною платою в попередньому періоді в країні призначення в доларах за ПКС) з врахуванням ймовірності знайти роботу після навчання в університеті (яку ми вимірюємо рівнем зайнятості осіб віком 15-24 років).
• непрямі вигоди від освітньої міграції - вища якість освіти та кращі умови навчання (які ми апроксимуємо кількістю університетів в топ-500 Шанхайського рейтингу).
• прямі витрати пов’язані з освітньою міграцією - витрати на навчання (які в нашому випадку вимірюються як можливість отримувати безкоштовну освіту в країні), витрати на переїзд (залежать від відстані між країнами, яку ми вимірюємо на основі географічної відстані, що враховує розміщення населення, з бази даних CEPII) та витрати на проживання (які ми апроксимуємо витратами на проживання працівників ООН в тій чи іншій країні).
• прямі психологічні витрати пов’язані з освітньою міграцією - психологічні витрати через розлуку з батьківщиною, які менші в країнах де живе більше українців (будуємо змінну на основі бази даних ОЕСР та Світового банку) та в країнах культурно близьких до України (культурну близькість апроксимуємо показником мовної близькості та основі лексичної подібності слів з бази даних CEPII).
• непрямі витрати пов’язані з освітньою міграцією - неотримана заробітна плата в Україні за час переїзду та навчання (при аналізі макроданих щодо міграції з України вплив цього фактора відображатиметься у впливі року, тому включати окрему змінну в модель не доцільно).

Початкові оцінки методом найменших квадратів на основі об’єднаних панельних даних за 2008/2009-2014/2015 навчальні роки (pooled OLS regression) показали, що вплив на кількість українських студентів в тій чи іншій країні мали розмір діаспори, якість освіти, культурна близькість, вартість освіти, вартість проживання та рівень оплати праці.

Як показали результати регресійного аналізу, одним із найбільш важливих факторів, що впливає на рішення мігрувати з метою навчання є розмір психологічних витрат. Зазвичай українські студенти їдуть в країни близькі за мовою та культурою та в країни, де вже є великий контингент українців. На жаль, на основі наявних даних про розмір громад українців за кордоном, ми не можемо зробити однозначний висновок, про те чи психологічні витрати зменшуються за рахунок наявної мережі студентів-мігрантів, які роблять процес адаптації на новому місці менш важким, чи за рахунок возз'єднання з іншими членами сім’ї, які виїхали за кордон раніше (наприклад батьків трудових мігрантів з дітьми-студентами). Але ми можемо припустити, що молодь буде продовжувати виїжджати в ті регіони де працюють трудові мігранти та вже навчаються студенти.