Випускники надають перевагу природно-науковим і технічним спеціальностям порівняно з гуманітарними - професор ХНУ ім. В.Н.Каразіна Чебанов

І з цим важко сперечатися, оскільки вчені, які працюють, наприклад, в галузі природних наук, добре знають, що багато наукових колективів, особливо у ВНЗ і галузевих інститутах, справді, виявилися на межі виживання. І одним з найсерйозніших наслідків такого стану речей є відтік молодих наукових кадрів з України, який збільшується, що, згодом, однозначно, призведе до закриття цілих наукових шкіл і напрямів.

Про це у коментарі Укрінформу розповів завідувач кафедри прикладної хімії Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, доктор хімічних наук, професор Валентин Чебанов.

- Умови, в які попадає молодий вчений після закінчення університету, можна назвати досить жорсткими - надто низький рівень зарплати, реальна відсутність перспектив у вирішенні житлового питання, важке становище з науковим обладнанням. І все це на фоні зниження соціального статусу вченого, збільшення «вартості» життя в країні, зростаючих вимог до захисту кандидатських дисертацій, лавини «паперотворчої» роботи...

Хоча слід зазначити, що певну частку оптимізму вселяє, наприклад, той факт, що цього року серед випускників шкіл при подачі заявок на ЗНО простежується тенденція до збільшення популярності природно-наукових і технічних спеціальностей порівняно з гуманітарними. Отже, сьогоднішні випускники та їх батьки бачать (хотілося б в це вірити), що майбутнє країни тісно пов'язано з високотехнологічними галузями економіки, а не лише з розвитком сфери послуг, в якій у нас спостерігається явний надлишок кадрів.

Моє близьке знайомство з науковою та освітньою сферою дає змогу говорити про те, що така позитивна динаміка виникає, звичайно, не сама собою, а є наслідком зусиль величезної кількості людей, серед яких - вчителі шкіл, викладачі ВНЗ, вчені. Як приклад можу навести спільні дії з популяризації науки з боку двох рідних для мене організацій - ХНУ ім. В.Н.Каразіна і НТК «Інститут монокристалів» НАН України. Тісна робота з молодими людьми, які визначаються у виборі майбутньої спеціальності, починається задовго до випускних класів. Викладачі, наприклад, хімічного факультету Каразінського університету регулярно відвідують школи Харківського регіону, розповідають про розвиток науки, проводять цікаві лекції, показують захоплюючі досліди, влаштовують дні відкритих дверей. Школярі мають змогу відвідати кафедри, поспілкуватися з професорами, доцентами і молодими вченими. З іншого боку, щотижня по два-три класи відвідують виставку наукових розробок, що постійно оновлюється і діючі лабораторії НТК «Інститут монокристалів», ознайомлюються з реальними роботами українських вчених в галузі хімії, фізики, матеріалознавства. Скажу чесно, що у багатьох дітей, так і вчителів, після таких візитів горять очі й хочеться вірити, що це все відіграє важливу роль у формуванні наукового світогляду сьогоднішніх школярів, а завтрашніх повноправних громадян України, які у недалекому майбутньому визначатимуть напрям розвитку країни.

Окрім все ще існуючої досить високої затребуваності українських розробок на світовому ринку високих технологій (про що багато жителів нашої країни, на жаль, навіть не здогадуються), є ще один важливий чинник, який дає змогу з оптимізмом дивитися у наше наукове майбутнє. Багато хто вважає, що потік вчених спрямований виключно за межі України. Однак це не зовсім вірно. Існує і зворотний струмочок з молодих і вже відомих фахівців, які приїздять у наукові організації нашої країни для проходження стажування і проведення серйозних наукових досліджень. Лише в НТК «Інститут монокристалів» за останні два роки з довгостроковими і короткостроковими візитами приїздили доктори і професори зі США, Німеччини, Індії, Туреччини, Росії, Китаю, Вірменії, Білорусі та інших країн. А це говорить про те, що в Україні існують цілі наукові напрями, в яких ми щонайменше не відстаємо, а в деяких і випереджуємо своїх колег з-за кордону.

Але... як довго зберігатиметься така ситуація, коли пацієнт швидше живий, ніж мертвий, сказати важко. Адже незважаючи на деякі вищенаведені позитивні моменти, загальна ситуація з наукою в Україні залишається дуже не визначеною і тривожною. Існування окремих наукових «острівців благополуччя» може дати відчуття, що в «королівстві» все спокійно і гладко. Відчуття, на жаль, хибне. Не пропустити б той момент, коли точка неповернення буде пройдена, і пацієнту вже ніщо не зможе допомогти.