Студенти Університету «Україна» вітали поетів і патріотів Бориса Гуменюка і Сергія Пантюка

16 березня 2016 року на розширеному зібранні літературної студії «Горлиця» Університету «Україна» (керівник Тетяна Череп-Пероганич) вітали письменників, учасників Євромайдану і Антитерористичної операції на сході України Бориса Гуменюка і Сергія Пантюка.


Уперше захід літстудійців університету транслювався в інтернет, і відомих авторів могли слухати і бачити наживо всі, хто бажав. Зараз це відео можна переглянути за посиланням на каналі Імідж-центру Університету «Україна» на YouTube

У вступному слові Тетяна Череп-Пероганич, поетеса, головний редактор порталу «Жінка-УКРАЇНКА», схарактеризувала гостей літературної студії як сильних в житті і слові чоловіків:

– Кожен із них у свій час бачив війну на власні очі. Кожен із них щоденно веде свою власну війну з неправдою і злом, які нищать нас як націю, як народ. Поміж тим, у їхніх віршах, що прозвучать під час заходу, ви відчуєте багато тепла, віри і любові…

Поет, прозаїк та видавець Сергій Пантюк спершу розповів про творчий шлях, роки дружби і творчої співпраці з Борисом Гуменюком. А потім познайомив студентів і викладачів зі своєю поезією, яка має багатогранну тематику, експериментальну форму, наповнена грою зі словом, насичена відвертістю і потужною експресією. Наприклад, вірш «Гори горять»:

У Карпатах кроВ
Тишею пташиною плинЕ
Самотньої смереки спиС
Марить неврахливістю хмариН
Трава і листя створили свою УПА

Або вірш «Крутнява листопадова…»:
Крутнява листопадова гострих кленових криЛ
Оголошує тайм-аут до наступної осенІ
Хтиві доторки ніг до землі відзначає хмиЗ
Але я зупинився, щоб почути твій кроК
Юна володарко нашого сонного лісУ

Борис Гуменюк − письменник, заступник командира добровольчого батальйону ОУН (2014 р.) з позивним «Кармелюк», автор збірки «Вірші з війни», номінованої на Шевченківську премію 2016 року. Він говорив про війну на сході країни, про обов’язок кожного номального чоловіка – захищати свою країну, свою родину, своїх дітей, про те, що писати про цю війну треба чесно, без акторства…. Але найбільше про це йшлося в його поезіях, які читав він сам, читали студенти:

Коли чистиш зброю
Коли щодня чистиш зброю
Розтираєш її духмяними оліями
Затуляєш її собою а сам мокнеш на дощі
Пеленаєш її як малу дитину
Хоча досі ти не пеленав дитину
Тобі лише 19 і ані дитини ані дружини у тебе немає
Ти ріднишся з нею зі своєю зброєю і стаєте ви суть одно.

Коли копаєш землю
Коли щодня копаєш окоп чи траншею
Пригорщами вигрібаєш цю дорогу й ненависну землю
Кожна друга пригорща засипається тобі в душу
Вона скрипить у тебе на зубах
Ти ламаєш до неї нігті
Зрештою – у тебе нема і ніколи не буде іншої
Ти залазиш у неї як в лоно матері
Тобі в ній тепло й затишно
Ти раніше ніколи не відчував її так близько як зараз
І стаєте ви суть одно.

Коли стріляєш
Навіть якщо це нічний бій і ти не бачиш обличчя ворога
Навіть якщо ніч ховає його від тебе так само як тебе від нього
І кожного з вас пригортає як свого
Ти пахнеш порохом
Твої руки обличчя волосся одяг взуття
Скільки не вмивай не пери – пахнуть порохом
Вони пахнуть війною
Ти пахнеш війною
І стаєте ви з війною суть одно…

Василь Теремко, доктор наук із соціальних комунікацій, директор Видавничого центру «Академія», представив нову книгу Бориса Гуменюка «Блокпост»:

−     Твір укорінений в нинішній час і змістом, і жанром, і формами світобачення, і емоціями, і сподіваннями на те, що в реальному житті ми вийдемо за межі війни та інших пекучих проблем, що війна залишиться тільки у книзі. Емоції і лексика книги чесні, відверті, розхристані, зухвалі, − але так ми тоді переживали… У цих текстах я знаходжу самого себе. І читачі відгукуються на цю книгу так: «Жорстко, брутально, але правда, але чесно, бо таким був наш час. Маскулінно, по-чоловічому, зухвало, але правда!..» (Тетяна Качак).

Ніна Головченко, кандидат педагогічних наук, директор Імідж-центру Університету «Україна», зазначила:

− Книга «Вірші з війни» стала надзвичайно популярною серед усіх патріотів, котрі активно борються за нову Україну і як учасники Євромайдану, і як бійці-добровольці, і як волонтери. Зокрема, один із лікарів-волонтерів зазначив: «Я підчепив вірус Гуменюка. Тепер перед сном читаю 2-3 тексти з його книги, і тільки тоді засипаю…»

Саме тому книгу було номіновано на Шевченківську премію 2016 року. Але премією книгу не було відзначено, хоча вона вийшла у фінал. Чому? Тому що, очевидно, ця війна не стала війною для усього українського суспільства. Частина людей палає у її горнилі, але більша частина людей живе іншими проблемами.

Оцей парадокс увиразнив незрілість і роз’єднаність українського суспільства.

Гостями заходу були також працівники Видавничого центру «Академія», котрі представили навчально-методичну, наукову та художню літературу, а також книгу Бориса Гуменюка «Блокпост».

Враження від насиченої поезією і роздумами зустрічі з письменниками-патріотами реальних і віртуальних її учасників доповнять картину:

Яніна ЯРМОЛЕНКО, учасниця літстудії «Горлиця» Університету Україна» (Київ):

− Нинішня зустріч із письменниками навіяла на мене ще більшу жагу до письма.

Чіткі короткі біографії про себе та одне про одного ми почули від Сергія Пантюка та Бориса Гуменюка. Це дуже освічені, розумні люди, які знають, про що пишуть і для чого вони це роблять. Перелічувати їхні творчі доробки можна довго, а тому я напишу коротко: кожен із творів цих авторів має право на життя. «Літератори завжди були обличчям нашої країни, і так буде завжди», − сказав Борис Гуменюк, і з цим я, дійсно, погоджуюся. Справжній поет може підняти дух будь-кого з нас, якщо він відчуває важливість та впевненість у тому, що його тексти матимуть якесь значення для людства.

На мою думку, Борис Гуменюк та Сергій Пантюк є не лише справжніми  поетами, а й справжніми людьми. Вони відкриті перед публікою так само, як відкриті у власне написаних ними текстах. Це люди, котрі побували на війні і знають її смак, який аж ніяк не солодкий...  І саме тому з їхньою творчістю варто ознайомитися тим, хто бажає змін на краще у нашій державі та у людських життях загалом. Якщо не ми, то хто ж прокладе цю стежину добра майбутнім поколінням і навчить їх любити рідну землю, і, нарешті, перестане емігрувати в інші країни, шукаючи там прихистку?!.

Ігор Зіньчук (м. Львів)

− Дякую шановним організаторам за можливість дивитися наживо трансляцію творчої зустрічі із Борисом Гуменюком та Сергієм Пантюком від Літературної студії «Горлиця» та Університету «Україна». Окрім чуттєвої насолоди від читання авторами їхньої болісно-актуальної поезії про війну з російським окупантом на східних теренах нашої держави, дізнався про нові цікаві книги.

Особливо вразили мене книги Б. Гуменюка «Блокпост», «Вірші з війни» та роман  С. Пантюка «Війна і ми».  Дуже припав до душі кожний виступ учасників зустрічі, тому що атмосфера її проведення була щирою та невимушеною, відчувалося, що кожен серцем вболіває за Україну.

Трансляція подібних зустрічей із митцями, політиками, мислителями наживо в мережі Інтернет є особливо потрібною для тих любителів літератури, котрі через інвалідність не можуть бути присутніми на таких зустрічах особисто. Те саме можна сказати і про людей, котрі перебуваючи в іншому місті, завдяки прямій трансляції змогли долучитися до цієї цікавої літературної події.

Щиро дякую! Сподіваюся на продовження цієї практики і очікуватиму наступної трансляції не менш захоплюючої події.

Роман Перехрест, президент студентського самоврядування Університету «Україна»:

− Зустріч пройшла чудово! Такі заходи розвивають наш світогляд. Гості розмовляли, ніби нашими словами і були дуже простими, не боячись часом висловлюватися прямо. Це була справді розмова зі студентами, а не повчальна лекція. Кожне слово Сергія ПАНТЮКА і Бориса ГУМЕНЮКА впивалося в наші душі.

Справжні думки, чесні слова, щирі книги! Ось, як я можу описати зустріч з цими чудовими людьми.

Валерія Роздабарова, учасниця студентського Медіа-центру Університету «Україна» (Київ):

− Я дуже вдячна панам Сергію Пантюку та Борису Гуменюку, що вони завітали до нашого університету і подарували нам перлинки своєї творчості. З одного боку, такі схожі поважні особистості, що мали на меті донести до нас однакові думку та ідею, а з іншого боку, робили вони це абсолютно емоційно по-різному. Пан Пантюк у своїй  недовгих і досить гумористичних віршах створював вельми легку, вільну і веселу атмосферу. А Борис Гуменюк зачіпав, навпаки, глибиною і душевністю своєї поезії. Обидва поети є щирими патріотами своєї держави, і дуже люб’язно було з їхнього боку поділитися з нами не тільки своєю працею, але і своїми історіями і поглядами на теперішній стан нашої країни. Завжди приємно слухати шанобливих і розумних людей, які пройшли немалий життєвий і творчий шлях, і які можуть донести до нас певну істину і навіть стати авторитетом. На жаль, ще досить довго Україна буде переживати нелегкий час. І оскільки наша революція, переворот, усі зміни уже стали історією, то про це варто говорити. І нам безмежно пощастило, що у нас є можливість слухати і дослухатися до промов таких поетів, як Сергій Пантюк і Борис Гуменюк, і незрівнянно добре, що вони готові приділяти нам свій час і свою увагу, аби кожен з нас завжди пам’ятав, хто він є і за що має боротися.

Університет «Україна» вже не перший раз запрошує до себе вельмишановних гостей, і щиро хочеться вірити, що не останній. Адже, як сказала Ліна Костенко: «Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі». А от такі подібні зустрічі якраз об’єднують нас, дають змогу обговорювати щось справді важливе і високе, нагадують нам, що означає бути людиною зі справжніми життєвими принципами і пріоритетами.

Костя Зозуля, учасник студентського Медіа-центру Університету «Україна» (Київ):

Мені дуже сподобалася творча зустріч із Борисом Гуменюком і Сергієм Пантюком.

Такі поети, як вони, показують, наскільки сильним може бути слово справжньої поезії, яка доходить аж до серця людини.

Я вважаю, що в роки війни людям потрібні саме такі поети. Як казав Євген Маланюк: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її – поети». Ці люди не з чуток знають запах пороху, від якого після війни дуже важко відмитися, те, яку віддачу дає автомат у плече, коли робиш черговий постріл. Але важливіше те, що Борис Гуменюк така людина, яка пам'ятає слово «честь» навіть тоді, коли він віч-на-віч зі своїм ворогом, і вони однаково ризикують вмерти. І в поєдинку пам'ятає, що він, насамперед − людина, а тоді вже − воїн. І не гоже воїну поводитися як щур, потайки роблячи «западло».

Я вважаю, що якщо за Гуменюком в АТО підтягнулися люди, і на запитання «Чому ви тут?» вони відповідають «Тому, що тут Гуменюк», то він − справжній поет, для людей.

Анна Мурашко, учасниця студентського Медіа-центру Університету «Україна» (Бровари)

− Літературна зустріч з Борисом Гуменюком і Сергієм Пантюком залишила по собі відчуття  приємного літературного насичення, вони є непідробними патріотами, які філігранно володіють словом, збагачують сучасну українську літературу якісним доробком. Приємно спостерігати за творчими досягненнями професіоналів.

Поети вміло добирали прості слова, розповідаючи про важке, інколи, не стримуючись, говорили чесно та відкрито про ситуацію в країні, як на літературному, так і воєнному фронті. Висловлювали думки, спираючись на власний багатий життєвий досвід.

Приємним доповненням зустрічі було читання віршів, декламування їх студентами Університету «Україна». Поезія, що йде від серця, має здатність надихати, пробуджувати національну свідомість, закликати до рішучих дій або хоча би не соромитися говорити про болюче. Література повинна лікувати, сколихувати. По-справжньому довершений твір не залишить байдужим. Головний лейтмотив мого дня нині – це любов, справедливість та відвага, які поборють зло, війну тонким пером, верлібром чи ямбом.

Світлана Патра, журналіст-фрілансер Імідж-центру Університету «Україна» (с. Волошинівка, Київська обл):

−     Дуже сподобалася творча зустріч із відомими поетами Борисом Гуменюком та Сергієм Пантюком. Гості дуже приємні у спілкуванні, товариські. Їхня енергія била через край, її було видно навіть через комп’ютер, уявляю, якою була атмосфера в самому приміщенні.

Я дивилася трансляцію наживо через канал Імідж-центру Університету «Україна» на YouTube і хочу сказати, що це було дуже і дуже добре. Адже, на жаль, через свою інвалідність я не завжди можу відвідувати цікаві для мене заходи, а так хочеться бути у вирі життя. І це прекрасно, що Інтернет, Імідж-центр Університету «Україна» та літературна студія «Горлиця» дають мені таку можливість.

Я читала деякі твори Бориса Гуменюка в Інтернеті, з роботами Сергія Пантюка мені ще належить познайомитися. Твори Гуменюка вражають і не лишають байдужими. Хочеться сказати, що я згодна з оцінкою, висловленою видавцем книги «Блокпост» В. Теремком. Так, твори про війну, особливо, про ту, що точиться зараз, читати складно, сприймати складно. Але такі твори потрібно читати. Адже закрити нібито «страшну» книжку набагато простіше, ніж замкнути вибиті ворожим чоботом двері. І от, щоб не довелося у майбутньому намагатися утримати двері, не варто закривати чесних книжок.

Валерія Черняєва, учасниця літературної студії «Горлиця» Університету «Україна»:

− Літературний захід із письменниками залишив яскраві враження та приємні емоції. Письменники повернули мені натхнення до творчості, яке я вже гадала, що втратила! Зустріч пройшла цікаво, насичено та продуктивно, тому і час пролетів надзвичайно швидко! Хочу у майбутньому ще раз  зустрітися з Борисом  Гуменюком та Сергієм  Пантюком та послухати їхні нові вірші та прозу, які надихають та змушують замислитися про дійсно цінні та важливі речі на світі, як наприклад, мир, чесність, справедливість, освіта, родина, любов та патріотизм!

Ніна Головченко


Фото (Валерія Роздабарова):


Поділіться з друзями:   

Останні новини


Новини партнерів:

загрузка...
Loading...