Перевірка академічних текстів через Національний репозитарій не встановить наявності плагіату
Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення «проект Постанови КМУ «Про затвердження Положення про Національний репозитарій академічних текстів».
На обговорення Міносвіти виділило близько тижня, що на думку багатьох представників галузі є недостатнім.
Національний репозитарій академічних текстів – універсальна за змістом загальнодержавна електронна база, де накопичуються, зберігаються, систематизуються, піддаються комплексному аналізу вітчизняні академічні тексти (наукового, науково-технічного та освітнього характеру) і до якої забезпечується віддалений доступ користувачів. Повна назва Національного репозитарію англійською мовою – National Repository of Academic Texts.
Основна мета Національного репозитарію – сприяння розвитку освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом покращання доступу до інформації та підтримки академічної доброчесності.
Передбачається, що Національний репозитарій накопичуватиме, систематизуватиме, зберігатиме та оброблтиме наступні види академічних текстів підготовлених та опублікованих в Україні:
- кваліфікаційні (випускні) роботи здобувачів першого та другого рівнів вищої освіти;
- дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії та доктора наук;
- статті у рецензованих наукових періодичних фахових виданнях;
- наукові видання (монографії, збірники наукових праць, матеріали наукових конференцій і т.п.);
- звіти про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
- депоновані роботи, які попередньо пройшли процедуру рецензування;
- тощо.
До частини праць у репозитарії доступ користувачів буде обмеженим. Доступ користувачам буде надаватись на правах неповного, часткового або іншим чином обмеженого доступу згідно з чинним законодавством.
Адміністратором Національного репозитарію буде Державна наукова установа «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації».
Цікавим є пункт проекту положення, де вказано, що репозитарій фактично не корисним, як засіб боротьби з плагіатом: «Результати перевірки академічних текстів на наявність текстових запозичень за допомогою ресурсів Національного депозитарію не може бути свідченням відсутності академічного плагіату». Тому попередні гасла представників Міносвіти щодо вирішення проблем із плагіатом у наукових працях можливе через створення такого репозитарію тепер виглядають дивними.